Хвороби щитоподібної залози: як розпізнати, лікувати та не допустити?

Сьогодні захворювання щитоподібної залози — одні з найпоширеніших в Україні. Вони можуть тривалий час залишатися непоміченими, поки не дадуть про себе знати серйозними симптомами або навіть ускладненнями. Саме тому важливо знати, як вчасно розпізнати хворобу, які обстеження проходити та як не допустити розвитку небезпечних патологій.

Про це ми поспілкувались з професоркою, заслуженою лікаркою України, ендокринологом вищої кваліфікаційної категорії «Клініки святого Луки», завідувачкою кафедри ендокринології ІФНМУ, головою Асоціації ендокринологів Івано-Франківської області — пані Надією Скрипник. Вона працює у Клініці святого Луки з моменту її заснування, а сьогодні ділиться своїм багаторічним досвідом і дає поради читачам нашої газети.

— Пані Надіє, наскільки поширені захворювання щитоподібної залози в Україні?

— Захворювання щитоподібної залози доволі поширені не лише в окремих регіонах, а по всій території України. Значна частина з них пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС — зокрема вузловий зоб та рак щитоподібної залози. Ці патології прогресують як у чоловіків, так і у жінок, та навіть у дітей.

Щодо Івано-Франківської області, то ситуація тут ускладнюється тим, що це ендемічний регіон з нестачею йоду та селену. Ми маємо йододефіцит, який напряму впливає на розвиток зоба. Впродовж тривалого часу ендемічний зоб вважався єдиним проявом нестачі йоду в довкіллі. На сьогодні доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров’я людини. Термін “йододефіцитні захворювання” (ЙДЗ) використовується для позначення всіх патологічних станів внаслідок йодного дефіциту. За даними ВООЗ, йододефіцитні розлади, такі як зоб, гіпотиреоз, порушення інтелекту й репродуктивної функції, зниження виживаності дітей і різного ступеня, аномалії росту та розвитку, вражають понад 1 млрд людей в усьому світі.

— Що таке зоб, і як його розпізнати?

— Зоб — це не діагноз, а термін, що означає збільшення щитоподібної залози. Вузлом щитовидної залози називається ділянка її тканини, що відрізняється від решти тканини залози при проведенні УЗД або при пальпації (обмацуванні). Його форми можуть бути різними: дифузний (просто збільшення) або вузловий (зміни тканини у вигляді вогнищ). Найточніший спосіб діагностики — ультразвукове дослідження. Воно дозволяє виявити не лише наявність вузлів, а й визначити їх розміри, структуру та ступінь ризику. Ми працюємо за європейськими та американськими протоколами, які дозволяють якісно диференціювати вузли — доброякісні вони чи мають ознаки злоякісності.

— Який відсоток вузлів є злоякісними, згідно зі спостереженнями?

— У переважній більшості вузли є доброякісними і не становлять загрози для життя. Але важливо не пропустити ті, що мають схильність до злоякісного переродження. Нещодавно ми провели власне статистичне дослідження, яке показало, що кількість випадків раку щитоподібної залози у нашому регіоні майже вдвічі зросла. Особливо турбує зростання кількості випадків серед дітей.

Ризики та діагностика

— Хто в групі ризику і кому особливо важливо обстежитися?

— Насамперед це люди зі спадковою схильністю — якщо хтось із родичів мав проблеми зі щитоподібною залозою, обстеження обов’язкове для всіх членів родини. У зоні ризику також жінки віком 40+, люди з порушеннями серцевого ритму, ті, хто проходив часті рентген обстеження голови та шиї. Також дуже важливо перевірити стан щитоподібної залози перед плануванням вагітності.

Які симптоми вузлів щитоподібної залози ?

У переважній більшості випадків пацієнти з вузлами щитоподібної залози не пред’являють жодних скарг. Вузли невеликих розмірів (до 2-3 см) можуть ніяк не проявлятися – вони не болять, не видно при огляді, не заважають пацієнтові жити. При подальшому збільшенні вузли щитовидної залози починають відчуватися пацієнтів у вигляді «чужорідного тіла» по передній поверхні шиї або відчуття першіння або «грудки» в горлі. Частина пацієнтів зауважує вузол щитовидної залози при обмацуванні шиї, але більшість зауважує вузли при огляді власного зображення в дзеркалі.

Основні скарги пацієнтів на прийомі у лікаря: дискофорт та відчуття стиснення на шиї;“комок” у горлі; неприємні відчуття при затягуванні комірця чи шарфа на шиї; поява пухлиноподібного утворення, яке помітно здалеку; порушене ковтання твердої їжі (часто при синдромі стиснення органів шиї); порушення голосу – осиплість, зміна тембру; важкість дихання у стані спокою та у положенні лежачи; біль у ділянці шиї (частсо при тиреоїдитах). Іноді в тканину вузла щитоподібної залози відбувається крововилив. Причиною крововиливу може бути фізичне напруження, травма шиї, підвищення артеріального тиску. При цьому виникає хвороблива припухлість на передній поверхні шиї, яка при обмацуванні є досить щільною. При крововиливі в вузол щитоподібної залози у пацієнта може підвищуватися температура тіла. У такому разі пацієнт дуже швидко звертається до лікаря, оскільки такі симптоми сильно насторожують.

У разі появи вузлів щитоподібної залози великих розмірів, а також при розвитку злоякісних пухлин щитовидної залози можлива поява осиплости голосу, порушень дихання і ковтання. Поява подібних симптомів бути приводом для термінового звернення до лікаря.

Які симптоми свідчать про знижену функцію щитоподібної залози?

Дуже часто пацієнти з патологією щитоподібної залози звертаються до терапевтів, кардіологів, невропатологів зі скаргами на загальну слабість, сонливість, сухість шкіри, задуху, випадіння волосся, крихкість нігтів, закрепи, анемію, невмотивовану прибавку у вазі, погіршення памʼяті. У дітей це сповільнений ріст і розумовий розвиток.

Навіть легкий йодний дефіцит під час вагітності впливає на становлення когнітивної функції майбутньої дитини. Нестача тиреоїдних гормонів у період, коли активно дозріває кора головного мозку, викликає у подальшому зміни інтелекту в дитини, які залишаються на все життя, навіть якщо через деякий час відновлюється нормальний функціональний стан щитоподібної залози.

Жінки лікуються в гінекологів з приводу безпліддя чи викиднів. При появі таких симптомів слід звернутися до ендокринолога та обстежити щитоподібну залозу

 

А які ознаки свідчать про підвищену функцію залози?

— Тут навпаки — людина стрімко худне при доброму апетиті, стає емоційно нестабільною, збудженою, зʼявляється пітливість, тремтіння рук, серцебиття, задишку при ході, порушення серцевого ритму, слабість, частий стілець, набряки повік, збільшення очей, світлобоязнь, може підвищуватися температура тіла до 37,2 та ін. Це — гіперфункція щитоподібної залози, і вона також потребує серйозного підходу в діагностиці й лікуванні.

Якщо виявлено підозру на рак щитоподібної залози — що далі?

— Ми проводимо тонкоголкову пункційну аспіраційну біопсію. Це абсолютно безпечна процедура, яка не має негативного впливу на клітини. Вона виконується під контролем УЗД. У «Клініці святого Луки» її проводять висококваліфіковані спеціалісти. За результатами біопсії приймається рішення: оперувати чи спостерігати.

Операції у нас виконує досвідчений онкохірург-ендокринолог Скрипко Василь Дмитрович.

Радикальне лікування раку щитовидної залози – хірургічне: тиреоїдектомія (повне видалення органу); інколи проводиться видалення лише однієї долі залози з перешийком. При необхідності, пацієнти після операції проходять лікування радіоактивним йодом 131.

У випадку розвитку гіпотиреозу після видалення залози, показаний щоденний постійний прийом препаратів замісної терапії левотироксином.

Успіх у лікуванні раку щитоподібної залози можливий тільки при ранній діагностиці даного захворювання, тому закликаю усіх не бути байдужими до свого здоров’я, один раз на рік з діагностичною метою проводити УЗД щитоподібної залози, а при діагностиці підозрілих вузлів потрібно провести пункційну біопсію.

Попередження й профілактика.

Як часто слід звертатися до ендокринолога?

— Якщо все в нормі — достатньо одного профілактичного огляду на рік. Якщо виявлено патології — контрольне УЗД кожні пів року. Лікування в таких випадках не є складним — часто це фітопрепарати, мікроелементи. Але головне — не ігнорувати проблему.

Якою має бути профілактика йододефіциту?

— Вона обов’язкова для всіх, незалежно від віку.

Профілактика йододефіциту повинна бути:

Масова – використання йодованої солі усіма домогосподарствами.

Групова – призначення препаратів калію йодиду організованим групам населення, які мають підвищений ризик розвитку йододефіцитних захворювань (діти, підлітки, вагітні та жінки-годувальниці)

Індивідуальна – індивідуальне використання препаратів калію йодиду та продуктів моря, що забезпечують надходження фізіологічної кількості йоду до організму .

Дітям до 12 років рекомендовано 100 мкг калію йодиду на добу (наприклад, у вигляді Йодомарину), дорослим, вагітним та жінкам-годувальницям — 200 мкг калію йодиду. Препарати йоду дітям, жінкам під час вагітності, лактації слід приймати постійно. Це простий, але дуже ефективний спосіб попередити розвиток зоба та інших йододефіцитних станів. Пацієнти з доброякісними вузловими захворюваннями щитоподібної залози повинні отримувати адекватне споживання йоду.

Пані Надія Скрипник підкреслює, що здоров’я щитоподібної залози — це один із фундаментів загального здоров’я, стану імунної системи. Ендокринна, імунна та нервова системи — це три кити, на яких тримається наше здоров’я. В умовах постійного стресу, війни, психоемоційного виснаження, особливо важливо пильнувати свою ендокринну систему. Йодний дефіцит – загроза соціально-економічному розвитку багатьох країн. Проблема йододефіциту – глобальна проблема, що потребує вирішення. Вирішення проблеми з йододефіциту – ключ до розвитку країни.

 

Бажаю всім мудрості, сил, здоров’я і — якнайшвидшої перемоги!», — резюмує професорка.

Розмовляла Христина ГАМАНЮК