img_20240419_174609-1200x900.jpg

26.04.2024 Загальне

«Бажаю Вам лікувати хворих, наслідуючи Христове милосердя та любов»: Владика Микола Семенишин на прощі медичних працівників у Старуні.

У пʼятницю, 19 квітня колектив «Клініки святого Луки» відвідав великопосну прощу медичних працівників Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, що в селі Старуня Богородчанського району. Її очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії.




Організатором молитовної події стала Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. На прощу з наміренням за мир в Україні на Батьківщину блаженного Симеона прибуло понад тисячу медиків з цілої області.


endoprotezuvannia-suhlobiv-2.png

05.04.2024 Загальне

Ендопротезування суглобів
Це хірургічна операція, при якій відбувається заміна пошкодженого (хворого) суглоба на штучний. Ендопротез повністю повторює анатомічну форму суглоба, його структуру, приймаючи на себе навантаження і рухові функції. Найчастіше протезують кульшовий та колінний суглоб.
Ендопротезування може бути:
· повним (тотальним)
· частковим (субтотальним для кульшового суглоба та одновиростковим для колінного суглоба)
Кому показане ендопротезування кульшового та колінного суглобів?
До цієї категорії зазвичай відносяться люди старшого віку, але є і чималий відсоток молодих людей.
Серед показів сюди можна віднести такі захворювання як:
– Артрози III-IV ст. з вираженим болевим синдромом
– Постравматичні деформуючі артрози, які призвели до руйнації суглобового хряща
– Асептичні некрози головки стегнової кістки або виростів стегнової кістки з кистовидною перебудовою чи без.
– Ревматоїдний артрит та поліартрити, а також автоімунні артрити.
– Псоріатичний артроз.
– Вроджені та спадкові захворювання, які призвели до неправильного розвитку суглобів (диспластичний коксартроз).
– Переломи шийки стегнової кістки.


Які є види ендопротезів та кому який підходить?
Ендопротези є повні (тотальні). Розглянемо, як приклад кульшовий суглоб сюди входить впадина, ніжка та головка ендопротеза. Та часткові (субтотальні) де є тільки ніжка та головка ендопротеза з подвійною сферою обертання. Субтотальні ставлять старшим людям (зазвичай старше за 75 р.) при переломах шийки стегнової кістки.
Також, протези діляться на 2 групи: цементні та безцементні. Окремо виділяють гібридне ендопротезування, де на прикладі кульшового суглоба западина фіксується на цемент, а ніжка має безцементну фіксацію.
Такі ендопротези не можна ділити на кращий чи гірший. При виборі матеріалу мають значення лише покази. Це, на сам перед, пов’язано з міцністю кістки. Безцементний в прямому значенні слова вбирається в кістки (так званий ефект прес-фіт). І протез з часом вростає. Тому тут потрібна міцна кістка. Коли щільність кістки слабша, в людини є остеопороз, а він зазвичай є в старших людей, краща фіксація на цемент, який буде надійно її тримати. Тому це дуже індивідуально і вирішується після консультації з лікарем.
В чому полягає передопераційна підготовка?
Ендопротезування суглоба одна з тих операцій на яку люди йдуть свідомо. Спершу потрібно здати низку аналізів. Сюди входять всі загальноклінічні та додаткові аналізи та обстеження. Обов’язковими є консультації отоларинголога, стоматолога та для жінок гінеколога. Для того, щоб виключити хронічну інфекцію, яка є ризиком ускладнень при ендопротезуванні. Наприклад карієс зубів в декілька разів збільшує ризик інфікування ендопротеза. Тому, якщо виявляють проблеми дані вузькі спеціалісти, перш за все потрібно такі захворювання пролікувати. Посів з носоглотки на золотистий стафілокок, наявність якого також відноситься до групи ризиків.
Операція
Заміна суглобів виконується бригадою спеціалістів до складу якої входять анестезіолог з анестезистом та хірург зі своїми асистентами. На стратегію операції впливає:
– Ступінь пошкодження суглобової тканини
– Вік пацієнта
– Різні супутні обтяжуючі фактори.
Оперативне втручання проводиться зазвичай під спінальною анестезією, в рідкісних випадках під загальним наркозом.
Ендопротезування кульшового суглоба
Хворий під час операції знаходиться в положенні лежачи на боку. Оперативне втручання має декілька етапів:
Спершу виконується доступ довжиною 10-15 см, для візуалізації кульшового суглоба, але доступ буває більше, що залежить від типу конституції людини. Проводиться видалення пошкодженої тканини та підготовка до встановлення компонентів ендопротеза.
Наступний етап це встановлення протеза. Кожна частина імпланту має свій розмір і вона підбирається індивідуально. Першим встановлюють впадину та вкладиш, а далі ніжку та головку ендопротеза та вправляється суглоб.
Завершальний етап це зашивання рани в декілька шарів із встановленням активного дренажу з рани для відтоку рідини чи без нього.
Операція завершена. В загальному така операція проводиться від однієї години до 2-3 годин в залежності складності процесу.
Ендопротезування колінного суглоба
Дане оперативне втручання також проводиться під спінальною анестезією, або загальним наркозом в положенні лежачи на спині. Доступ від 15 до 20 см. Етапи операції подібні до кульшового суглоба, лише тут встановлення компонентів ендопротеза відбувається одномоментно. Ендопротезування колінного суглоба складніше ніж кульшового, тому займає більше часу (приблизно 2-4 години).
Післяопераційний період
Реабілітація залежить від виду ендопротезування, але починається одразу на наступний день після операції.
При заміненому кульшовому суглобі спочатку хворому пояснюють, як правильно повертатись у ліжку. Це досить важливий момент і самостійно повертатись до цього категорично забороняється. Пацієнту не можна виконувати наступні рухи оперованою кінцівкою:
– приведення ноги за середину тіла, тобто схрещувати ноги.
– присідати глибше 90 градусів
Для зменшення можливих ускладнень хворому надається подушка між ноги. Перші 3 місяці пацієнт повинен повертатися тільки на здоровий бік.
Наступного дня після операції проводиться перев’язка та забирається дренаж. Пацієнт підіймається та навчається ходити на ходунах. Разом з цим проходить медикаментозна підтримка пацієнта, знеболюючі, антибіотикотерапія та кроворозріджуючі препарати.
Пацієнт перебуває у стаціонарі 4-5 днів. Шви потрібно зняти приблизно на 14-16 день після операції.
Реабілітація пацієнта
· Загальний термін реабілітації залежить від віку пацієнта, особливостей операційного впливу та триває в середньому 3-4 місяці.
· В перші дні проводиться відновлення передньої групи м’язів стегна.
· Навантаження на кінцівку залежить від виду ендопротеза.
· Повне навантаження на суглоб допускається використовувати не раніше, ніж через 2-3 місяці.
Термін повної реабілітації пацієнта залежить від віку та особливостей самої операції ендопротезування. В більшості випадків, період повного відновлення складає до 4 місяців, за цей період більша частина пацієнтів повертається до нормального способу життя.
В «Клініці святого Луки» ендопротезування суглобів проводять досвідчені ортопеди-травматологи та хірурги, використовуючи новітнє обладнання та високоякісні протези.
Більш докладну інформацію ви можете дізнатися, зателефонувавши до контакт-центру «Клініки святого Луки».
Інформацію для вас підготував лікар ортопед-травматолог «Клініки святого Луки» Максимчук Арсен Русланович


930006c3-dd6f-45bf-9976-a031d914ea00.png

01.04.2024 Загальне

Копрограма — що це?

Дослідження калу на копрограму дає змогу оцінити роботу органів шлунково-кишкового тракту: ферментативні функції шлунка, підшлункової залози, печінки, роботу кишківника, всмоктування та перетравлення їжі. Оцінку випорожнень проводять для діагностики захворювань органів травлення та контролю їх лікування.

Копрограма — це лабораторний комплексний аналіз калу, який включає дослідження фізичних, хімічних і мікроскопічних властивостей. Копрограму може призначити терапевт, гастроентеролог, педіатр.

Показання до копрограми:

  • порушення акту дефекації (закреп, діарея, часті випорожнення, затримка калових мас);
  • біль і дискомфорт у животі;
  • нудота і блювота;
  • погіршення апетиту;
  • зниження ваги без змін у харчуванні;
  • здуття живота.

За симптомів порушення травлення необхідно звернутися до гастроентеролога за консультацією. Визначити захворювання ШКТ лікар зможе після комплексної діагностики (наприклад, аналізів крові, калу, УЗД органів черевної порожнини та гастроскопії).

Підготовка до копрограми включає:

  • відмову від медикаментів, що містять речовини, які забарвлюють кал (наприклад, вісмут, залізо, магній) за три доби до аналізу;
  • виключення з раціону жирної, пряної, копченої, гострої їжі за день до дослідження;
  • припинення прийому антибіотиків і препаратів, що впливають на перистальтику, за три-чотири дні до здачі аналізу;
  • відмова від проносних препаратів (ректальних свічок, клізм) за три доби до дослідження.

Для копрограми потрібно зібрати свіжовиділений кал під час мимовільного спорожнення кишківника. Перед дефекацією необхідно помочитися, щоб сеча не потрапила у фекалії. Збирати біоматеріал на аналіз необхідно із середньої частини калових мас у спеціальний стерильний контейнер (аптечна ємність для збору калу і спеціальна ложка йдуть у комплекті).

У немовлят допустимо проводити відбір фекалій на копрограму з підгузка, не торкаючись його, можна використовувати стерильну пелюшку або горщик, який потрібно попередньо вимити без хімічних засобів і обдати окропом. Кал для аналізу необхідно доставити в лабораторію протягом однієї-двох годин (зберігати біоматеріал можна при температурі від 2 до 8 °C не більше 10-12 годин).

Об’єм калових мас для копрограми має бути не менше ніж 50 грамів (близько двох чайних ложок), але не більше третьої частини стерильного контейнера. За наявності в калових масах патологічних домішок (слизу, крові, гною) їх необхідно включити в пробу.

За результатом копрограми можна оцінити:

  • стан мікрофлори кишківника;
  • кислотність шлунка;
  • інфекції в ШКТ;
  • запальні процеси в органах ШКТ (наприклад, виразковий коліт, гастрит);
  • порушення функції розщеплення і всмоктування;
  • моторно-евакуаторні порушення (затримку або прискорену евакуацію хімусу зі шлунка або кишківника).

Копрограма показує приховану кров у калових масах, що може свідчити про кровотечі з різних відділів травного тракту. Також копрограма показує наявність глистів (лямблій, гельмінтів та їхніх яєць).

 

 


1.png

29.03.2024 Загальне

Грижі стравохідного отвору діафрагми. Коли потрібна операція?

Що таке діафрагмальна грижа? Діафрагма розділяє органи грудної клітки та черевної порожнини. В ній є декілька слабких місць в яких можуть утворюватися грижі. Враховуючи, що під час дихання в грудній клітці створюється негативний тиск і виникає присмоктуюча дія, завдяки цьому органи черевної порожнини можуть проходити через діафрагму в грудну клітку. Найбільш поширеним видом діафрагмальних гриж є грижі стравохідного отвору діафрагми (грижі СОД), які утворюються в місці проходження стравоходу через діафрагму.

Розрізняють декілька типів гриж СОД:
Грижі I типу (ковзні або аксіальні) зустрічаються найбільш часто — в 95%. Ковзні грижі характеризуються зміщенням стравохідно-шлункового переходу та кардіальної частини шлунку в грудну клітку. Це призводить до неспроможності стравохідно-шлункового переходу, закиду шлункового вмісту в стравохід та розвитку гастро-езофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Близько 85% пацієнтів з ГЕРХ мають ковзні грижі СОД. При ГЕРХ виникає хімічне запалення слизової оболонки стравоходу. Шлунковий сік містить соляну кислоту, яка чинить пошкоджуючу дію на слизову стравоходу. Прояви захворювання можуть бути різні: найбільш частий симптом це печія, також може турбувати відрижка, нудота, болі за грудиною та у верхніх відділах живота, неприємний запах з рота, захриплість голосу, кашель, запалення горла (рефлюксний ларингіт). У тяжких випадках виникають виразки стравоходу, фіброзна стриктура (звуження) та стравохід Баретта.

Грижі II типу (параезофагальні) характеризуються переміщенням частини шлунку в грудну клітку, проте стравохідно-шлунковий перехід залишається в черевній порожнині фіксований на своєму місці. Відповідно ГЕРХ не виникає. Даний тип гриж небезпечний можливим виникненням таких грізних ускладнень, як заворот, защемлення, перфорація тощо.

Грижі III типу — змішані, це поєднання перших двох типів, при них в грудну клітку може переміщуватися більша частина шлунку і виникати так званий “перевернутий шлунок”. При грижах IV типу в грудну клітку окрім шлунку переміщуються інші органи — кишківник, печінка, селезінка.

Для встановлення типу грижі та наявності ГЕРХ проводиться ряд обстежень:
– езофагогастродуоденоскопія
– контрастна рентгенографія стравоходу
– комп’ютерна томографія
– pH-метрія та ін.

Коли потрібна операція?
Ковзна грижа І типу сама по собі не являється показом до операції, головне значення має наявність ГЕРХ. Спочатку проводиться консервативна терапія препаратами, що знижують шлункову секрецію, дієтотерапія. Оперативне лікування з приводу грижі даного типу потрібно проводити у випадках неефективності даного лікування. Також операція показана при відсутності грижі, але наявності ГЕРХ консервативне лікування якої неефективне. Побічна дія тривалого приймання інгібіторів шлункової секреції теж може бути фактором, що схиляє до проведення операції.
Наявність гриж II-III типів є абсолютними показами до проведення оперативного втручання у зв’язку з ризиком защемлення та високим рівнем смертності у випадках екстренної операції.

Які типи операцій існують?
Оперативне втручання проводиться лапароскопічно — через невеликі проколи. Спочатку через грижові ворота в черевну порожнину низводяться частина шлунку чи інші органи, які перемістилися в грудну порожнину, у разі наявності виділяється та видаляється грижовий мішок. Далі шляхом зшивання діафрагмальних ніжок закриваються грижові ворота — крурорафія, при потребі може бути додатково встановлена сітка. Кінцевим етапом операції є фундоплікація — створення захисної манжети, яка запобігає повторному переміщенню шлунку в грудну клітку та закиду шлункового вмісту в стравохід. Є різні види фундоплікації — повна за Ніссеном, часткові за Тупе та Дором. Згідно з останніми дослідженнями, кращі результати дає фундоплікація за Тупе, яка дозволяє зберегти у пацієнта блювотний рефлекс, дає менший відсоток дисфагій та синдрому здуття живота.
Проте, вид необхідного оперативного втручання встановлюється індивідуально у кожного пацієнта.
Наявність в «Клініці святого Луки» професійної команди лікарів, необхідного діагностичного та операційного обладнання провідних світових фірм KARL STORZ, Medtronic, Olympus, дозволяє швидко встановити діагноз та провести лікування, в тому числі оперативне, при діафрагмальних грижах будь-якої складності. Наші спеціалісти докладуть максимальних зусиль для відновлення вашого здоров’я та щоб перебування в стінах нашого стаціонару було комфортним.

З приводу даної патології — гриж стравохідного отвору діафрагми, консультує лікар-хірург професор Гуцуляк А.І. Більш докладну інформацію ви можете дізнатися, зателефонувавши до контакт-центру «Клініки святого Луки».


e1a5f4e9-817a-4d0e-abfa-023771bf658b.png

28.02.2024 Загальне

Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики Helicobacter Pylori асоційованих захворювань шлунку та ДПК

Незабаром весняний період змусить нас приділити більше уваги когорті пацієнтів із патологією шлунково-кишкового тракту, пов’язаною з інфекцією H. pylori (хелікобактер пілорі).

Найчастіше, це пацієнти із загостренням хронічного гастриту (ХГ) та виразкової хвороби (ВХ) шлунку та дванадцятипалої кишки, типовий варіант перебігу яких передбачає сезонність загострень: весна та осінь.
Типовий гастрит виникає внаслідок запальних або дистрофічних  змін слизової оболонки шлунка, що призводить до поступового заміщення функціонального залозистого епітелію його стінок сполучною тканиною. Запалення також супроводжується дуоденогастральним рефлюксом через закидання жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок. Гастрит розвивається як на тлі підвищеної кислотності, так і на тлі зниженої. Основними причинами розвитку гастриту є:

  • порушення режиму харчування – надмірне вживання гострої, смаженої, копченої, дуже гарячої або холодної їжі;
  • надмірне вживання алкоголю, слабоалкогольних напоїв, міцної кави;
  • неконтрольований прийом деяких лікарських препаратів – аспірину, антибіотиків та ін.;
  • куріння; постійні стреси;
  • супутні хвороби печінки й жовчовивідних шляхів, ендокринні порушення, алергія.

Основною причиною розвитку гастритичних проявів є наявність у хворого бактерії Helicobacter Pylori. Вважається, що 90% випадків розвитку раку шлунка пов’язані з хелікобактерною інфекцією. Щорічно у світі діагностується майже 1 млн випадків цього захворювання. Успішне лікування H. pylori здатна зменшити ризик розвитку раку шлунка, що доведено у великих міжнародних дослідженнях.

Інфікуватись H. pylori можливо при вживанні їжі у закладах громадського харчування, поїздах за умов недотримання санітарно-гігієнічних вимог обробки столових приборів (забруднені H. pylori від попереднього відвідувача), у побуті (сімейний тип інфікування, у разі, якщо член родини інфікований і користується спільним посудом, при поцілунках тощо).

Сьогодні відомо, що H. pylori, колонізуючи шлунок, викликає гастрит у всіх людей. Залежно від факторів вірулентності, сприйнятливості макроорганізму і способу життя ця інфекція може мати різні наслідки – від безсимптомного перебігу (80% випадків) до розвитку злоякісних новоутворень.

Helicobacter pylori – виявляють у 100% хворих на виразкову хворобу ДПК, і близько 90% хворих на виразкову хворобу шлунка. H. pylori викликає хронічний активний гастрит у всіх інфікованих пацієнтів. Надалі він потенційно може призвести до виразкової хвороби, атрофічного гастриту, раку шлунка і MALT-лімфоми.

Основними симптомами H. Pylori асоційованого гастриту є:

  • відчуття переповнення в шлунку після їжі;
  • неприємний запах з рота та гіркуватий присмак у роті;
  • метеоризм, закрепи та пронос;
  • погіршення апетиту;
  • нудота та блювота;
  • відрижка жовчю;
  • швидка втомлюваність;
  • постійна слабкість;
  • сонливість;
  • біль в животі (пацієнт відчуває різкий біль переймоподібного характеру у верхній частині живота, болі виникають вночі або натщесерце та зникають після прийому їжі).

Іноді симптоми гастриту настільки не виражені, що людина відчуває себе здоровою.

Діагностика  H. Pylori асоційованого гастриту починається з лабораторних аналізів, серед яких:

  • аналіз на Хелікобактер пілорі (Helicobacter Pylori);
  • клінічний та біохімічний аналіз крові;
  • аналіз сечі;
  • аналіз шлункового соку;
  • біопсія з подальшою гістологією слизової шлунка.
  • УЗД органів черевної порожнини; гастроскопія для візуальної оцінки слизових;
  • внутрішньошлункова pH-метрія, яка допоможе визначити рівень кислотності;
  • рентгеноскопія для уточнення діагнозу та виключення інших захворювань шлунка.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотністю не асоційований із хелікобактерною інфекцією лікується обволікаючими та інгібіторами протонної помпи. Якщо аналіз на Helicobacter pylori позитивний, застосовуємо антибіотики з метою знищення інфекції Н. pylory. Також, призначаються знеболювальні, препарати, що обволікають стінки шлунка, та ін.

Успішна ерадикація (повне знищення) H. pylori попереджує прогресування та рецидивування захворювань. Кіотський глобальний консенсус із хелікобактерного гастриту визначає H. pylori-гастрит як самостійне інфекційне захворювання і лікарі зобов’язані встановити цей діагноз не залежно від того турбують дану особу будь-які симптоми чи ні. Найважливішим завданням ерадикації H. pylori є запобігання раку шлунка. Пацієнти з такими захворюваннями повинні виявлятися і лікуватися. Обов’язковою тактикою у пацієнтів з атрофією і кишковою метаплазією є ендоскопічний контроль із морфологічним дослідженням.

Вживання хворими на ревматологічну, неврологічну патологію ліків з групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) із протизапальною, знеболювальною, антитромбоцитарною метою, у т.ч. ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), інших антиагрегантів, у яких в організмі є H. рylori – це незалежні фактори ризику розвитку пептичної виразки та її ускладнень. Згідно з рекомендаціями міжнародного консенсусу Маастрихт VI та Кіотського консенсусу (2017), використовуються трьох- або чотирьохкомпонентні варіанти ерадикаційної терапії H. pylori. Важливим елементом ерадикаційної терапії є ефективна кислотосупресія – використання засобів, які пригнічують кислототвірну функцію шлунка.

Консенсус рекомендує тестувати на H. рylori пацієнтів, які приймають НПЗП і аспірин, з наявністю в анамнезі пептичної виразки, а також рекомендує призначення антисекреторних препаратів для захисту слизової оболонки, а при виявленні бактерії – антихелікобактерну терапію.

Оскільки терапія, що містить 2 або 3 антибіотики, залежно від клінічного випадку триває 10 або 14 днів, у хворого може розвинутись дисбіоз порожнинного вмісту товстої кишки. Дана терапія повинна проводитись лише під ретельним наглядом лікаря. Наслідком, який найчастіше виникає внаслідок безконтрольного вживання антибіотиків, є антибіотикасоційована діарея та інші прояви дисбіозу, які потребують додаткового, досить тривалого лікування. Для профілактики дисбіозу товстої кишки при ерадикації H. pylori та інших випадках застосування антибіотиків рекомендують вживання пробіотиків – препаратів, що містять лакто- та біфідобактерії або сахароміцети Буларді з першого дня антибіотикотерапії упродовж усього курсу.

Невід’ємною складовою лікування гастритичних проявів є повне виключення із раціону жирних й грубоволокнистих продуктів. Приготування їжі на пару. Щоденний прийом лужних мінеральних вод. Заборонені кава, алкогольні та газовані напої.

Хворі на хронічну форму гастриту знаходяться на диспансерному обліку й повинні відвідувати лікаря кожні пів року. Контроль вилікування проводять за допомогою езофагогастродуоденоскопії.

Обов’язковим компонентом лікування та профілактики H.pylory асоційованих захворювань шлунку та ДПК є:

  • навчитися технікам контролю стресу;
  • відмовитися від шкідливих звичок;
  • не використовувати НПЗЗ без контролю лікаря;
  • проведення превентивних курсів терапії восени та навесні (типові періоди загострення хвороби);

І найголовніше – звернутися до клініки, щоб отримати висококваліфіковану консультацію гастроентеролога одразу із появою будь-яких підозрілих явищ із боку травної системи. Це допоможе виявити патологію на ранній стадії й вчасно вжити заходів щодо профілактики та правильного лікування.

Інформацію для вас підготувала лікар-гастроентеролог вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент Кулаєць Віра Михайлівна.


mobilnyj-dodatok.png

15.02.2024 Загальне

Піклуючись про ваш комфорт «Клініка святого Луки» стає ще ближчою та пропонує встановити мобільний додаток. 📲👩🏼‍⚕️

Це зручний доступ до цифрового медичного сервісу у вашому смартфоні! Відтепер всі ваші медичні дані: висновки лікарів, призначення, результати аналізів та діагностики зберігаються в одному місці та завжди під рукою. 🤗

📌📝Які можливості пропонує мобільний додаток «Клініки святого Луки»:

🔸 Розділ «Візити»
Завдяки нашому додатку ви можете легко та швидко записатися на прийом до лікаря, обираючи зручний для вас час. Також тут ви зможете переглянути час і дату візитів, на які уже записані.

🔸 Розділ «Документи»
Тут ви зможете переглядати результати лабораторних досліджень, консультативні заключення, висновки УЗД та інші медичні документи.

🔸 Розділ «Контакти»
Тут можна уточнити графік роботи, адресу та контактні номери телефонів, посилання на соцмережі та чати клініки.

Окрім того, наш додаток нагадає про планові візити до лікаря, відправляючи напередодні повідомлення на ваш смартфон. ❤️



Важливо! Перший раз при встановленні додатка потрібно ввести логін і пароль, які ви маєте отримати на рецепції клініки. Потім додаток запам’ятає дані та буде відкриватися автоматично.

Зробіть ще один крок назустріч своєму комфорту — завантажте мобільний додаток «Клініки святого Луки» зараз!

Радо вдосконалюємося для вас!


900d450e-b6dd-4d86-9780-2768e8d5237f.png

22.01.2024 Загальне

Анальна тріщина (тріщина заднього проходу) – спонтанний лінійний або еліпсоподібний поздовжній розрив (дефект або рана) слизової оболонки анального каналу, що характеризується різкою болючістю під час і після акту дефекації та епізодичними незначними домішками крові в калі. Це захворювання є однією із найпоширеніших проктологічних проблем та за частотою виникнення поступається лише геморою.

Найчастіше тріщина розташовується по середній лінії, по задньому півколу заднього проходу (при положенні хворого на спині). Анальна тріщина може з’явитися у будь-якому віці, проте найчастіше виникає у молодих людей. Тріщина здебільшого розвивається у жінок молодого та середнього віку. Часто вони виникають без видимих причин, але можуть з’являтися внаслідок почащеного стільця, діареї або закрепів, при проходженні через задній прохід твердого калу або травмуванні прямої кишки.

Класифікація тріщин

За характером клінічного перебігу розрізняють:

  • Гострі тріщини – зазвичай з’являються після епізоду закрепу або діареї і самостійно гояться при нормалізації випорожнень.
  • Хронічні тріщини – присутні більше чотирьох місяців та супроводжуються ознаками хронічного процесу (підняті, кальозні краї, оголений м’яз сфінктера, сторожовий горбок, гіпертрофована анальна бахромка).

По локалізації:

  • Задня тріщина — тріщина на задній стінці анального каналу.
  • Передня тріщина — тріщина на передній стінці анального каналу.
  • «Дзеркальна» тріщина — тріщина, розташована на задній і передній стінках анального каналу.

Основними причинами виникнення анальних тріщин є:

  • Травма слизової оболонки анального каналу, що виникає при проходженні твердих сухих калових мас під час запорів. Тривале розтягування анального каналу призводить до травматичного пошкодження задньої стінки, особливо у чоловіків. У жінок слабким місцем анального каналу є його передня частина тому тріщини в передній частині анального каналу найчастіше зустрічаються у жінок. На бічних стінках анального каналу тріщини з’являються рідко.
  • Діарея та запальні процеси аноректальної ділянки.
  • Натирання туалетним папером при сильному терті.
  • Пологи (надриви слизової оболонки анального каналу під час потуг та пологів безпосередньо).
  • Підняття тяжкості (анальний канал може травмуватися через різко збільшений у прямій кишці тиску), надмірну напругу або спазм анального сфінктера, рубцеві або інші процеси.
  • Пошкодження слизової оболонки заднього проходу предметами ззовні (це можуть бути клізми, різні медичні інструменти, іграшки для дорослих).
  • Анальний секс.
  • Порушення роботи серцево-судинної системи та пов’язані з нею захворювання.
  • Хронічні захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (гастрити, холецистити, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки).
  • Зловживання алкогольними напоями та інші.

 

Симптоми які мають вас насторожити

  • Гострий ріжучий біль у задньому проході, зазвичай, під час або після дефекації. Біль припиняється після спорожнення прямої кишки, але іноді спазм сфінктера заднього проходу може тривати кілька годин після цього або бути постійним. При хронічній анальній тріщині біль має тривалий характер, посилюється як після випорожнення, а й за тривалого перебування у вимушеному положенні. У пацієнтів з’являється страх відвідування туалету. Пацієнти все частіше починають вдаватися до різних послаблюючих засобів, клізм, стають дратівливими, у них з’являється безсоння.
  • Кровотеча із заднього проходу, зазвичай не дуже виражена, у вигляді слідів крові на нижній білизні та туалетного паперу, а також на поверхні калу. Однак, при гострій анальній тріщині кровотеча може бути досить сильною і литися струменем, що є небезпечним для життя і може призвести до анемії.
  • Свербіж в ділянці заднього проходу.

 

Лікування

Лікування тріщини заднього проходу має на меті досягнення нормального регулярного випорожнення та зниження тонусу сфінктера.

Воно буває консервативним (не хірургічним) та оперативним (хірургічним)

  • Консервативне (нехірургічне) лікування показане при гострій анальній тріщині та буде включати в себе нормалізацію режиму дефекації шляхом включення до раціону хворого їжі, багатої неперетравлюваними харчовими волокнами (клітковиною), застосування засобів, що пом’якшують кал, рясного пиття для того, щоб запобігти запори та стимулювати просування калу по кишечнику, теплі сидячі ванни. При зкрепах рекомендовані проносні препарати на основі лактулози, а також широко застосоують ректальні супозиторії та мазі.

 

  • Хірургічне лікування показано при хронічній анальній тріщині. Зазвичай при цьому захворюванні виконують висічення ділянки слизової оболонки анального каналу і сфінктеротомію, суть якої полягає в тому, що проводиться розтин невеликої частини внутрішнього анального сфінктера. Це втручання призводить до розслаблення сфінктера, знімає больовий синдром протягом кількох днів та створює умови для загоєння. Повне загоєння настає за кілька тижнів. Перетин цього м’яза зазвичай не призводить до порушення тримання калу і не збільшує перебування хворого на стаціонарі. На сьогодні в нашій клініці широко застосовується лазерне висічення хронічної анальної тріщини як сучасний, малотравматичний та ефективний метод лікування даного захворювання. Ця методика дозволяє скоротити час перебування хворого в стаціонарі та забезпечує надійний та високий результат одужання.

 

Профілактика

Для попередження захворювання слід виконати такі поради:

  • гігієна заднього проходу, після дефекації підмивання прохолодною водою;
  • повна відмова від жирної, борошняної та гострої їжі, алкоголю;
  • включення в раціон продуктів, що послаблюють стілець;
  • використання м’якого туалетного паперу;
  • після випорожнень застосування гігієнічних ванн.

    Інформацію для вас підготував кандидат медичних наук, лікар-хірург вищої категорії, лікар-проктолог ЛДЦ “Клініки Святого Луки”, Кримець Сергій Андрійович


794e2d6b-f768-47d4-9a49-74f001985ffb.png

29.12.2023 Загальне

Пацієнтка В. 1964 року народження перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені ЛДЦ “Клініка Святого Луки” з 13.12.2023р. по 14.12.2023р. з діагнозом: дирофіляріоз, паразитарна киста периорбітальної ділянки справа. З анамнезу відомо, що 29.09.2023 року під час роботи на присадибній ділянці була укушена в ділянку обличчя невідомою комахою, можливо, комаром. Після цього протягом періоду до поступлення відмічала набряк, почервоніння, наявність стороннього тіла під шкірою правої половини обличчя. Займалась самолікуванням, приймала протиалергічні, протинабрякові препарати. Стан поступово погіршився і пацієнтка звернулась на УЗД м’яких тканин обличчя за місцем проживання, звідки була скерована на консультацію до хірурга. Хвора оглянута лікарем-хірургом ЛДЦ “Клініка Святого Луки” Старчевським А.А. Проведено додаткові обстеження (загальноклінічні, біохімічні, імунологічні, контроль УЗД, рентгенографія ОГК, МРТ орбіт, консультації окуліста, терапевта, кардіолога, інфекціоніста, гінеколога, паразитолога). Запідозрено рідкісну патологію — дирофіляріоз, запропоновано оперативне лікування.

13.12.2023 року під ендотрахеальним наркозом проведено видалення паразитарної кисти периорбітальної ділянки справа. Інтраопераційно з порожнини кисти видалено живого, рухомого гельмінта довжиною до 18 см — відправлено в паразитологічну лабораторію. Висновок: гельмінт Dirofilaria repens – самець довжиною 720 мм. Післяопераційний період без особливостей.

Операційна бригада: оперуючий хірург Старчевський А. А, асистент Шатинський Б. І., операційна медсестра Петришин Л. С., анестезіолог Іванишин В. М., анестезистка Монташевич І.

Завдяки наявності замкнутого циклу обстеження та лікування в ЛДЦ “Клініка Святого Луки” та злагодженій роботі колективу, зокрема, медичного директора Іваночко Р. І., в. о. зав. стаціонарного відділення Іванишин В. М., лікаря-хірурга Старчевського А. А., інфекціоніста Андрусишин Л. І., окуліста Оленчук О. Я., лікаря УЗД Лаврук Х.З., лікаря МРТ Черняков П.О., епідеміолога Іванишин Н.О. пацієнтка радикально оздоровлена та у задовільному стані виписана зі стаціонару на амбулаторне лікування.

Останній клінічно підтверджений випадок дирофіляріозу на Прикарпатті зафіксований у 2014 році. Історична довідка: Дирофіляріоз — зоонозний гельмінтоз, який спричинюють гельмінти роду Dirofilaria. Дирофіляріоз, який спричиняє Dirofilaria repens, найчастіше зустрічається в районі Середземномор’я, на південь від Сахари, і в Східній Європі. У Південній Європі Італія несе найважчий тягар випадків дирофіляріозу у людей, частим він є у Франції, зустрічається у Греції та Іспанії. За останні роки в Україні почастішали випадки дирофіляріозу. Людина заражається тільки після укусу кровосисних комах, в основному комарів роду Aedes, Anopheles, Culex. В Україні це єдиний трансмісивний гельмінтоз, який передається людині — дирофіляріоз, який спричинює Dirofilaria repens, хоча можливі зараження за межами нашої країни й Dirofilaria immitis.

 

Через загальносвітове потепління клімату на сьогодні є можливість того, що на півдні України комарі здатні відтворити у своєму організмі весь життєвий цикл Dirofilaria immitis, тому, що це дозволяє зробити відповідна температура >27 °C, при умові, що вона протримається протягом двох тижнів. Безпосередньо від псових та котячих людина не заражається.


25547059-b825-465d-af5a-616657b5890e-1200x795.png

18.12.2023 Загальне

Абдомінопластика — це хірургічна операція, яка передбачає видалення надлишків шкіри та жирової клітковини в ділянці живота. В багатьох випадках абдомінопластика має  реконструктивний характер, у випадках наявності гриж на передній черевній стінці або розходження прямих м’язів живота. Також абдомінопластику здійснюють після значного скидання ваги, коли спочатку пацієнт набрав дуже багато кілограмів і шкіра розтягнулася, а потім позбувся жирових відкладень. При цьому не має значення, як саме схуднення відбувалось. Шкіра, яка розтягнулася, після ожиріння сама по собі нікуди не дінеться. Доступ до черевної порожнини при цій операції не виконується. Хірургічне втручання здійснюється на шкірі, жировій клітковині та м’язах живота.

Переваги хірургічного методу

У разі різкого схуднення (15 кілограмів і більше) тканини шкіри утворюють складки. Вони виглядають зовсім не естетично, але позбутися їх консервативними методами, за допомогою спорту чи масажу, косметичних засобів неможливо. Єдиний варіант — хірургічне видалення. Часто абдомінопластика потрібна після вагітності. Шкіра на передній черевній стінці  відвисає, втрачає тонус. В’ялість шкіри призводить до появи попрілості, але головне — створює підвищене навантаження на хребет, що зумовлює серйозні проблеми зі здоров’ям.

Основними показаннями щодо абдомінопластики стануть:

  • Виражені стрії — сильні розтягнення. У разі різкого розтягування шкіри виникають мікротріщини у ділянках, де дерма максимально сильно натягується. Нерідко це пов’язано з різким набором ваги, в разі вагітності, зустрічається генетична схильність до появи розтягнень;
  • Рубці, які залишилися від попередніх операцій;
  • М’язовий діастаз передньої стінки очеревини, у випадку якого м’язи втрачають тонус і розходяться. У такому разі часто також спостерігається зміна форми талії — вона розпливається, втрачається витончений силует;
  • Пупкова чи пахова грижі.
  • Наявність шкірно-жирових складок на животі. Після різкого схуднення шкіра, що втратила тонус, обвисає і створює так званий “шкірний фартух”, відновити форму живота без операції неможливо;

При цьому є низка протипоказань, у разі яких виконання операції буде неможливим:

  • Цукровий діабет
  • Ожиріння. Абдомінопластика проводиться після схуднення
  • Захворювання крові, що порушують швидкість згортання
  • Серцева недостатність
  • Рубці в зоні над пупком
  • Інфекційні захворювання
  • Операція не проводиться вагітним і жінкам під час критичних днів та робиться лише повнолітнім пацієнтам.

Першим кроком на шляху до покращення здоров’я реконструктивним методом є консультація лікаря-хірурга. Консультація включає:

– Визначення показань та обговорення з пацієнтом побажань;

– Відповіді на всі питання, що цікавлять, нюанси планування операції та реабілітації після неї.

У «Клініці святого Луки» функціонує хірургічний стаціонар оснащений новітнім обладнанням експертного класу для виконання даного виду оперативного втручання.
Інформацію для вас підготував лікар-хірург ЛДЦ “Клініки Святого Луки”, Старчевський Антон Антонович


laparoskopichna-hinekolohiia.jpg

04.12.2023 Загальне

У порівняння з традиційним оперативним втручанням, лапароскопічна операція має величезну кількість переваг, як, наприклад: малоінвазивність, безпека, ефективність, низький ризик розвитку ускладнень та швидкий відновлювальний період.

Затребувана лапароскопія і в гінекологічній практиці. А саме: лапароскопія маткових труб, лапароскопічне видалення кісти яйника, міоми матки, лапароскопічна гістеректомія, лапароскопічне лікування ендометріозу — це далеко не весь список операцій які проводяться за допомогою лапароскопа.

Особливо часто в оперативній гінекології застосовують трансабдомінальну лапароскопічну кістектомію. Згідно зі статистикою, кісти яйників різного генезу зустрічаються приблизно у 30-50 % жінок.

Коли необхідно видалення кісти яєчника за допомогою лапароскопії?

Видалення кісти яєчника проводиться за медичними показаннями в наступних випадках:

–        наявність у жінки дермоїдної, ендометріоїдної, або параоваріальної кісти
–        кіста має значні розміри та чинить тиск на сусідні органи та тканини, деформує яйник
–        існує ймовірність перекруту ніжки кісти, або її розриву
–        кіста відрізняється швидким збільшенням у розмірах
–        існує ризик малігнізації (переродження) новоутворення
–        апоплексії яйника
–        лапароскопічне видалення кісти яйника може бути рекомендовано і в разі безпліддя та запалення яйника (аднекситу).

Підготовка до лапароскопічної кістектомії.

Підготовка до лапароскопічної кістектомії не відрізняється нічим особливим. В першу чергу при підготовці жінка повинна здати необхідні аналізи, окремо загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові (цукор, білок, сечовина та ін.), коагулограму, аналізи на гепатити, сифіліс, ВІЛ-інфекцію та зробити ЕКГ.

Безпосередньо перед операцією:

–        відмовитись від їжі та рідини принаймні за 10 годин до операції
–        виключити за показанням лікуючого лікаря препаратів, що впливають на згортання крові, за 2 дні до операції.
–        очисна клізма напередодні втручання
–        гігієнічні процедури також є частиною підготовки.
–        деякі лікарі також рекомендують на час операції одягати компресійні панчохи для запобігання утворення тромбів.

Як проходить трансабдомінальна лапароскопічна кістектомія?

Операція проводиться під загальним наркозом з використанням сучасного лапароскопа (Karl Storz, Німеччина) в кілька етапів, а саме:

–        антисептична обробка операційного поля
–        формування невеликого проколу в передній черевній стінці. Через нього в черевну порожнину нагнітається вуглекислий газ та вводиться лапароскоп — ендоскопічний інструмент, що має вигляд трубки та оснащений відеокамерою та джерелом світла.
–        формування двох невеликих проколів
–        видалення за допомогою додаткового мікроінструментарію кісти яйника, а при необхідності — видалення й всього яйника.
–        закінчується лапароскопічна кістектомія яйника накладанням швів на отвори.

Тривалість втручання становить близько 20-40 хвилин.

Процес відновлення після лапароскопічної кістектомії проходить в більшості випадків швидко та без ускладнень. На час відновного періоду пацієнтці призначаються антибіотики з метою уникнення інфікування ран, при необхідності знеболювальні препарати, протизапальні засоби. Щодня проводиться антисептична обробка швів.

Відновлення може супроводжуватися незначними больовими відчуттями в області яйника, нездужанням, слабо вираженою ломотою в тілі, здуттям живота, або запором. Однак, ці симптоми зазвичай зберігаються не довше 2-4 днів. Також може змінитися характер менструацій.

У відновний період слід уникати надмірних фізичних навантажень, занадто активного статевого акту, занять спортом, відвідування саун, басейнів, тривалого перебування під прямими сонячними променями.

У «Клініці святого Луки» функціонує хірургічний стаціонар оснащений новітнім обладнанням експертного класу для виконання даного виду оперативного втручання (Karl Storz, Німеччина). Тут працюють висококваліфіковані лікарі, які мають багаторічний досвід роботи, в тому числі й у проведенні лапароскопічної кистектомії.

Стаціонар клініки забезпечений усім необхідним для легкого та швидкого періоду відновлення.


Ми щиро хочемо, щоб кожен, хто завітає до нас, переконався,що, живучи в Україні, вже сьогодні можна отримувати медичну допомогу європейського рівня. Для цього ввесь наш персонал щодня працює над удосконаленням технічної, інструментальної бази, а також власних умінь і знань. Дякуємо і цінуємо можливість Вам допомогти!

Лікувально-діагностичний центр Клініка святого Луки © 2015-2024