ЛДЦ «Клініка святого Луки» з гостьовим візитом відвідав кардинал Католицької Церкви, єпископ Української Греко-Католицької Церкви Микола Бичок. Перебуваючи проїздом, владика завітав до медичного закладу, щоб ознайомитися з його роботою та поспілкуватися з колективом.

Кардинал Микола Бичок є правлячим архиєреєм Єпархії святих апостолів Петра і Павла в Мельбурні для українців-католиків Австралії, Нової Зеландії та Океанії. У грудні 2024 року Папа Франциск ввів його до Колегії кардиналів. Він став наймолодшим кардиналом Української Греко-Католицької Церкви та одним із наймолодших членів Колегії кардиналів Католицької Церкви.

Під час візиту генеральний директор о. Тарас Вілюра провів екскурсію, представивши роботу відділень, сучасне медичне обладнання та основні напрямки діяльності закладу. Гість ознайомився з можливостями клініки, поспілкувався з медичними працівниками та відзначив важливість якісного медичного служіння людям.

Особливою частиною зустрічі стало архієрейське благословення, яке владика уділив працівникам клініки. Для колективу це була нагода не лише особисто поспілкуватися з кардиналом, а й отримати слова духовної підтримки, що надихають на щоденне служіння пацієнтам.

У ЛДЦ «Клініка святого Луки» зазначають, що такі зустрічі є важливими для колективу, адже нагадують про спільні цінності – служіння людям, повагу до людської гідності, милосердя та відповідальність за свою працю.

На згадку про візит кардинал Микола Бичок залишив добрі побажання колективу, а працівники клініки подякували йому за увагу, відкритість, благословення та теплу зустріч

З настанням тепла розпочинається сезон активності кліщів. Саме в цей період зростає ризик укусів під час прогулянок у парках, лісах чи навіть міських зелених зонах. Водночас навколо кліщів існує чимало міфів, які можуть завадити правильно оцінити ситуацію та вчасно звернутися за допомогою.

Розповідаємо, де насправді живуть кліщі, чим небезпечний їхній укус, коли варто звернутися до лікаря та як правильно діяти після виявлення кліща.

Міф: кліщі падають із дерев

Це один із найпоширеніших міфів. Насправді кліщі не стрибають і не падають із дерев. Вони живуть у траві, листі та низьких чагарниках, зазвичай на висоті до одного метра.

Коли повз проходить людина або тварина, кліщ чіпляється за одяг чи шерсть, а потім поступово рухається до відкритої ділянки шкіри. Найбільшу активність кліщі проявляють навесні та восени, хоча за сприятливих погодних умов можуть бути активними майже протягом усього року.

Чим небезпечний укус кліща?

Сам укус зазвичай безболісний, тому людина може його навіть не помітити. Небезпеку становить не сам кліщ, а інфекції, які він може переносити.

Найпоширенішими серед них є:

• хвороба Лайма (бореліоз);
• кліщовий енцефаліт.

За офіційними даними, лише у 2024 році в Україні було зареєстровано понад 5 тисяч випадків хвороби Лайма. Кліщовий енцефаліт трапляється значно рідше, однак може мати тяжкий перебіг із ураженням нервової системи.

Хвороба Лайма: на які симптоми звернути увагу?

Хвороба Лайма — це бактеріальна інфекція, яку викликають борелії.

Найхарактернішим раннім проявом є мігруюча еритема — почервоніння шкіри, яке поступово збільшується в розмірах і часто має вигляд кільця. Водночас цей симптом виникає не у всіх пацієнтів.

Також можуть з’являтися:

• підвищення температури;
• загальна слабкість;
• біль у м’язах і суглобах.

Без своєчасного лікування інфекція здатна уражати суглоби, нервову систему, серце, шкіру та інші органи. Водночас при ранньому зверненні до лікаря хвороба Лайма добре піддається лікуванню.

Кліщовий енцефаліт: у чому різниця?

На відміну від хвороби Лайма, кліщовий енцефаліт викликає не бактерія, а вірус.

Перші симптоми можуть нагадувати грип:

• висока температура;
• сильний головний біль;
• ломота в тілі;
• виражена слабкість.

У частини пацієнтів захворювання може призводити до тяжких неврологічних ускладнень і залишати стійкі наслідки для здоров’я.

Що робити, якщо вас вкусив кліщ?

Найважливіше — не панікувати та якнайшвидше видалити кліща.

Якщо є можливість, краще звернутися до медичного закладу. Якщо ні — кліща можна видалити самостійно за допомогою пінцета або спеціального гачка.

Під час видалення потрібно:

• захопити кліща максимально близько до шкіри;
• обережно витягнути його без різких рухів;
• після цього обробити місце укусу антисептиком.

Не можна:

• тиснути на кліща;
• заливати його олією, спиртом, бензином чи іншими речовинами перед видаленням.

Після укусу важливо спостерігати за своїм самопочуттям протягом кількох тижнів. Якщо з’явилися почервоніння, підвищення температури, слабкість або інші незвичні симптоми, необхідно звернутися до лікаря.

У деяких випадках лікар може призначити профілактичну антибіотикотерапію. Якщо ж інфекція вже почала розвиватися, буде призначене відповідне лікування. Самолікування в такій ситуації є неприпустимим.

Що робити, якщо частина кліща залишилася в шкірі?

Іноді після видалення в шкірі може залишитися частина хоботка.

Не варто намагатися самостійно діставати його голкою чи іншими предметами. Достатньо обробити місце укусу антисептиком і звернутися до медичного працівника.

Чи впливає час перебування кліща на ризик зараження?

Так. Чим довше кліщ залишається присмоктаним до шкіри, тим вищим є ризик передачі деяких інфекцій, насамперед хвороби Лайма.

Саме тому основне правило — видалити кліща якомога швидше.

Чи потрібно одразу здавати аналізи?

У більшості випадків ні.

Дослідження самого кліща зазвичай не впливає на подальшу тактику лікування. Також не рекомендується одразу після укусу здавати аналіз крові, адже антитіла до збудників інфекцій формуються не відразу, і результати можуть бути хибнонегативними.

Після укусу основне значення має клінічне спостереження та контроль можливих симптомів.

Чи існує вакцина?

Так, вакцинація проти кліщового енцефаліту існує. Вона доступна і проводиться у Клініці Святого Луки.

Водночас варто пам’ятати, що:

• вакцина захищає лише від кліщового енцефаліту;
• вона не захищає від хвороби Лайма, оскільки це різні захворювання;
• наразі схваленої вакцини проти хвороби Лайма для широкого застосування немає.

Як захиститися від укусу кліща?

Найефективнішою залишається профілактика.

Для цього рекомендується:

• використовувати репеленти;
• під час прогулянок на природі носити світлий закритий одяг;
• після повернення додому уважно оглядати себе, дітей і домашніх тварин.

Жоден метод не забезпечує стовідсоткового захисту, однак поєднання цих простих заходів значно знижує ризик укусу.

Головне, що варто запам’ятати

Сам факт укусу кліща ще не означає, що людина обов’язково захворіє. Більшість укусів не призводять до розвитку інфекцій.

Проте уважність до свого здоров’я, своєчасне видалення кліща та звернення до лікаря при появі будь-яких симптомів дозволяють вчасно виявити можливе захворювання та розпочати ефективне лікування.

Літо – це не лише пора відпочинку, подорожей та канікул. Це також найкращий період, щоб приділити увагу здоров’ю дитини та пройти профілактичний медичний огляд без поспіху й стресу.

Багато батьків відкладають чекап на останні тижні перед початком навчального року. У результаті доводиться поєднувати медичні огляди зі зборами до школи чи дитячого садка, а запис до потрібних спеціалістів стає складнішим. Саме тому лікарі рекомендують проходити профілактичне обстеження ще влітку.

Чому саме літо – найкращий час для дитячого чекапу?

Без поспіху перед новим навчальним роком

Улітку немає необхідності поєднувати візити до лікарів із купівлею шкільного приладдя, оформленням документів та іншими переднавчальними клопотами. Усі необхідні обстеження можна пройти у зручному темпі.

Менше навантаження на клініки

Саме наприкінці серпня традиційно збільшується кількість дітей, які проходять профілактичні огляди. Влітку легше обрати комфортний час для запису та пройти необхідних спеціалістів без зайвого очікування.

Є час на додаткові обстеження

Якщо під час чекапу лікар виявить зміни, що потребують додаткової діагностики або консультації вузького спеціаліста, у вас буде достатньо часу, щоб пройти всі необхідні обстеження до початку навчального року.

Дитина проходить огляд у комфортному режимі

Канікули – це період без щоденних ранніх підйомів, уроків та інтенсивного навантаження. Завдяки цьому дитина почувається спокійніше, а сам візит до лікаря проходить значно комфортніше.

Спокійний початок осені

Пройшовши чекап заздалегідь, батьки можуть бути впевнені, що стан здоров’я дитини оцінений, необхідні рекомендації отримані, а за потреби лікування або корекція вже розпочаті.

Які базові лабораторні дослідження можуть входити до дитячого чекапу?

Перелік аналізів завжди визначає лікар індивідуально, враховуючи вік дитини, її стан здоров’я, перенесені захворювання та наявність скарг. Проте найчастіше профілактичний огляд може включати:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• визначення рівня глюкози крові (за показаннями);
• дослідження рівня феритину або заліза (за рекомендацією лікаря);
• аналіз калу на яйця гельмінтів або ентеробіоз – за потреби чи відповідно до вимог навчального закладу;
• інші лабораторні дослідження залежно від індивідуальної ситуації.

Важливо пам’ятати: не існує універсального переліку аналізів, який потрібно здавати всім дітям. Саме лікар визначає необхідний обсяг обстеження.

Яких спеціалістів варто відвідати?

Базовий профілактичний огляд зазвичай починається з консультації педіатра. Лікар оцінює фізичний розвиток дитини, вимірює зріст, вагу, артеріальний тиск, аналізує особливості розвитку, переглядає календар профілактичних щеплень та за потреби направляє до інших спеціалістів.

Залежно від віку дитини та показань можуть бути рекомендовані консультації:

• дитячого офтальмолога;
• дитячого отоларинголога;
• дитячого ортопеда-травматолога;
• дитячого невролога;
• дитячого хірурга;
• дитячого кардіолога;
• інших вузьких спеціалістів за потреби.

Коли варто пройти чекап?

Найкращий час – червень, липень або перша половина серпня. Це дозволяє без поспіху пройти всі необхідні консультації, виконати рекомендовані дослідження та зустріти новий навчальний рік із впевненістю, що дитина готова до нових навантажень.

Профілактичний огляд – це не лише можливість отримати довідку чи переконатися, що дитина почувається добре. Це спосіб вчасно виявити зміни, які ще не мають симптомів, але можуть вплинути на здоров’я в майбутньому.

Не відкладайте турботу про здоров’я дитини на останні дні літа – проходьте профілактичний чекап завчасно та розпочинайте новий навчальний сезон спокійно.

Якщо ви хоча б раз втрачали свідомість, відчували сильне запаморочення або різку слабкість під час підйому з ліжка чи переходу у вертикальне положення, важливо не залишати ці симптоми без уваги. Одним із найефективніших методів пошуку причини таких станів є тілт-тест (пасивна ортостатична проба).

Це безпечне та безболісне обстеження допомагає оцінити, як серцево-судинна система реагує на зміну положення тіла, і визначити, чи пов’язані ваші симптоми зі змінами артеріального тиску або серцевого ритму.

Коли призначають тілт-тест?

Лікар може рекомендувати пройти тілт-тест, якщо вас турбують:

• втрата свідомості (непритомність);
• повторні синкопальні стани;
• запаморочення при зміні положення тіла;
• раптова короткочасна загальна слабкість;
• прискорене серцебиття при переході у вертикальне положення.

Найчастіше це дослідження призначають пацієнтам, у яких після проведення ехокардіографії та холтерівського моніторування ЕКГ не вдалося встановити причину непритомності чи запаморочення.

Що показує тілт-тест?

Під час дослідження лікар оцінює реакцію організму на зміну положення тіла та визначає, чи пов’язані симптоми з:

• різким зниженням артеріального тиску;
• надмірним уповільненням серцевого ритму;
• паузами в роботі серця;
• рефлекторними (вазовагальними) непритомностями.

Якщо ж причиною непритомності або запаморочення є неврологічне захворювання, тілт-тест зазвичай не виявляє патологічних змін. У такому випадку лікар може рекомендувати подальше обстеження в іншого спеціаліста.

Як проходить обстеження?

Тілт-тест проводиться у спеціально обладнаному кабінеті під постійним наглядом медичного персоналу.

Під час дослідження:

• пацієнт лежить на спеціальному столі;
• безперервно реєструється електрокардіограма (ЕКГ);
• регулярно вимірюється артеріальний тиск;
• стіл поступово переводять із горизонтального у вертикальне положення;
• лікар оцінює зміни серцевого ритму та артеріального тиску.

Якщо під час стандартного етапу не виникає характерної реакції, лікар може застосувати спеціальний препарат, який підвищує чутливість дослідження та допомагає виявити схильність до вазовагальних непритомностей.

Упродовж усього тесту пацієнт перебуває під постійним медичним контролем.

Скільки триває тілт-тест?

Залежно від клінічної ситуації обстеження триває від 20 до 60 хвилин.

Після завершення дослідження більшість пацієнтів можуть одразу повернутися до звичного способу життя.

Переваги тілт-тесту

Серед основних переваг дослідження:

• безболісність;
• неінвазивність;
• висока діагностична цінність;
• можливість встановити точну причину непритомності або запаморочення;
• безпечне проведення під контролем медичного персоналу.

Як підготуватися до тілт-тесту?

Щоб результати дослідження були максимально точними, рекомендується:

• не вживати їжу протягом 4 годин перед обстеженням;
• не пити рідину за 2 години до процедури;
• за 12 годин утриматися від кави, міцного чаю, енергетичних напоїв та алкоголю;
• не палити щонайменше 3 години перед обстеженням;
• одягнути зручний одяг, який не обмежує рухів;
• взяти із собою результати попередніх обстежень (ЕКГ, холтерівського моніторування ЕКГ, ехокардіографії, консультативних висновків лікарів), якщо вони є.

Якщо ви постійно приймаєте лікарські препарати, обов’язково повідомте про це лікаря, який направляє вас на тілт-тест. Деякі медикаменти можуть впливати на результати дослідження, тому питання їхнього прийому перед обстеженням вирішується індивідуально.

Чому важливо не ігнорувати непритомність?

Втрата свідомості, повторні запаморочення чи раптові епізоди слабкості не є нормою. Такі симптоми можуть бути проявом як функціональних порушень, так і захворювань серцево-судинної системи, які потребують своєчасної діагностики.

Тілт-тест допомагає лікарю встановити причину цих станів, визначити подальшу тактику лікування та знизити ризик повторних непритомностей у майбутньому.

Сонячне світло необхідне для життя: воно впливає на наш настрій, допомагає організму виробляти вітамін D та підтримує біологічні ритми. Проте надмірне перебування на сонці може завдати шкірі серйозної шкоди. Саме тому важливо розуміти, як діють сонячні промені та як правильно захищати шкіру від ультрафіолетового випромінювання.

Які сонячні промені впливають на шкіру?

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання поділяється на три типи:

UVA-промені

UVA-промені становлять близько 95% ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі. Вони проникають глибоко в шкіру, проходять крізь хмари та навіть скло.

Основні наслідки впливу UVA-променів:

• передчасне старіння шкіри;
• утворення зморшок;
• поява пігментних плям;
• зниження еластичності шкіри;
• підвищення ризику розвитку раку шкіри.

UVB-промені

UVB-промені впливають переважно на поверхневі шари шкіри. Саме вони є основною причиною сонячних опіків.

Вплив UVB-променів може призводити до:

• почервоніння шкіри;
• болісних опіків;
• пошкодження ДНК клітин;
• розвитку передракових станів та злоякісних новоутворень шкіри.

Чим небезпечне надмірне перебування на сонці?

Надлишковий вплив ультрафіолету може спричиняти не лише тимчасовий дискомфорт, а й довготривалі наслідки для здоров’я.

Серед них:

• сонячні опіки;
• фотостаріння шкіри;
• сухість та втрата пружності;
• порушення пігментації;
• актинічний кератоз;
• базальноклітинний рак шкіри;
• плоскоклітинний рак шкіри;
• меланома.

Особливо уважними слід бути людям зі світлою шкірою, великою кількістю родимок та сімейною історією онкологічних захворювань шкіри.

Що таке SPF?

SPF (Sun Protection Factor) – це показник, який визначає рівень захисту від UVB-променів.

Наприклад, якщо без захисту шкіра починає червоніти через 10 хвилин перебування на сонці, то засіб із SPF 30 теоретично дозволяє збільшити цей час приблизно у 30 разів.

Важливо розуміти, що SPF не означає повного блокування сонячного випромінювання.

Орієнтовний рівень захисту:

• SPF 15 – близько 93% UVB-променів;
• SPF 30 – близько 97%;
• SPF 50 – близько 98%;
• SPF 100 – близько 99%.

Різниця між SPF 30 та SPF 50 не є такою великою, як може здатися на перший погляд, проте для людей зі світлою шкірою або високим ризиком сонячних опіків SPF 50 є кращим вибором.

Які бувають сонцезахисні засоби?

Хімічні фільтри

Поглинають ультрафіолетове випромінювання та перетворюють його на тепло.

Переваги:

• легка текстура;
• не залишають білого нальоту;
• добре підходять для щоденного використання.

Мінеральні (фізичні) фільтри

Створюють на поверхні шкіри бар’єр, який відбиває сонячні промені.

Основні компоненти:

• оксид цинку;
• діоксид титану.

Переваги:

• підходять для чутливої шкіри;
• рекомендовані дітям;
• рідше викликають подразнення.

Як правильно використовувати SPF?

Для ефективного захисту недостатньо просто нанести крем один раз на день.

Основні правила:

• наносити засіб за 15-20 хвилин до виходу на вулицю;
• використовувати достатню кількість засобу;
• оновлювати захист кожні 2 години;
• повторно наносити після купання або інтенсивного потовиділення;
• застосовувати SPF навіть у похмурі дні.

Ультрафіолетові промені проходять крізь хмари, тому ризик пошкодження шкіри існує протягом усього року.

Як ще захистити шкіру від сонця?

Окрім використання SPF-засобів, рекомендується:

• уникати перебування під прямими сонячними променями з 10:00 до 16:00;
• носити головні убори з широкими полями;
• використовувати сонцезахисні окуляри;
• обирати легкий одяг із довгими рукавами;
• регулярно оглядати шкіру та родимки.

Коли потрібно звернутися до дерматолога?

Консультація лікаря необхідна, якщо ви помітили:

• появу нових родимок;
• зміну форми, кольору або розміру наявних родимок;
• свербіж, кровоточивість чи лущення утворень на шкірі;
• тривалі пігментні зміни після перебування на сонці.

Регулярні профілактичні огляди допомагають вчасно виявити небезпечні зміни та зберегти здоров’я шкіри.

Сонце дарує тепло та гарний настрій, але безпечна засмага існує лише за умови правильного захисту. Використання якісного SPF-засобу, помірне перебування на сонці та регулярний контроль стану шкіри допоможуть мінімізувати ризики та зберегти її здоровою на довгі роки.

Важливо: інформація в цьому матеріалі має виключно інформаційний характер і не є медичною консультацією, діагнозом чи рекомендацією щодо лікування. За появи симптомів або питань щодо стану здоров’я зверніться до лікаря. 

Щороку 19 червня у світі відзначають Всесвітній день обізнаності про серповидноклітинну анемію. Цей день покликаний привернути увагу до рідкісного спадкового захворювання крові, яке впливає на мільйони людей у світі та потребує ранньої діагностики, постійного медичного спостереження і комплексного лікування.

Що таке серповидноклітинна анемія?

Серповидноклітинна анемія – це спадкове захворювання крові, при якому змінюється структура гемоглобіну –  білка, що переносить кисень до органів і тканин.

У здорової людини еритроцити мають круглу, еластичну форму і легко проходять через дрібні судини. При серповидноклітинній анемії частина еритроцитів набуває форми серпа або півмісяця. Такі клітини менш гнучкі, швидше руйнуються та можуть закупорювати дрібні кровоносні судини, порушуючи кровопостачання органів.

Як успадковується захворювання?

Серповидноклітинна анемія передається від батьків до дітей генетично.

Для розвитку хвороби дитина повинна успадкувати змінений ген від обох батьків. Якщо людина отримала лише один змінений ген, вона є носієм. Носії зазвичай не мають симптомів захворювання, але можуть передати ген своїм дітям.

Якщо обоє батьків є носіями:

• 25% ймовірності, що дитина матиме серповидноклітинну анемію;

• 50% ймовірності, що дитина буде носієм;

• 25% ймовірності, що дитина успадкує два нормальні гени.

Основні симптоми

Перші прояви часто виникають у дитячому віці, хоча тяжкість симптомів може значно відрізнятися.

До найпоширеніших симптомів належать:

• хронічна анемія;
• постійна втома та слабкість;
• блідість шкіри;
• жовтяниця;
• набряк кистей і стоп;
• часті інфекційні захворювання;
• затримка росту та розвитку у дітей;
• епізоди сильного болю через закупорку судин (больові кризи);
• задишка та зниження фізичної витривалості.

У дорослому віці можуть розвиватися ураження легень, серця, нирок, очей та інших органів.

Чому важлива рання діагностика?

Чим раніше встановлено діагноз, тим більше можливостей запобігти серйозним ускладненням.

Своєчасна діагностика дозволяє:

• розпочати профілактику інфекцій;
• контролювати рівень гемоглобіну;
• вчасно виявляти ураження органів;
• зменшити ризик інсультів та інших небезпечних станів;
• покращити якість і тривалість життя пацієнта.

Для діагностики використовують:

• загальний аналіз крові;
• електрофорез гемоглобіну або високоточні методи визначення його типу;
• генетичне тестування;
• пренатальну діагностику під час вагітності у сім’ях із підвищеним ризиком.

Чи можна жити із серповидноклітинною анемією?

Так. Завдяки сучасним методам лікування багато пацієнтів навчаються, працюють, створюють сім’ї та ведуть активне життя.

Основою успішного контролю захворювання є:

• регулярне медичне спостереження;
• профілактика інфекцій;
• вакцинація відповідно до рекомендацій лікаря;
• достатнє споживання рідини;
• уникнення переохолодження та перегрівання;
• своєчасне лікування ускладнень.

У деяких випадках застосовують медикаментозну терапію, переливання крові або трансплантацію кісткового мозку.

Які обстеження необхідно проходити протягом життя?

Пацієнтам із серповидноклітинною анемією рекомендовані регулярні чек-апи для контролю стану організму.

Залежно від віку та клінічної ситуації лікар може рекомендувати:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• оцінку функції нирок і печінки;
• контроль рівня кисню в крові;
• ультразвукові дослідження внутрішніх органів;
• огляд офтальмолога для раннього виявлення ураження сітківки;
• кардіологічне обстеження;
• оцінку функції легень;
• транскраніальну доплерографію судин головного мозку у дітей для профілактики інсульту.

Частоту обстежень визначає лікар індивідуально.

Який лікар займається лікуванням серповидноклітинної анемії?

Основним спеціалістом, який веде пацієнтів із серповидноклітинною анемією, є лікар-гематолог.

Саме гематолог займається діагностикою, лікуванням та моніторингом захворювань крові. За потреби до спостереження також можуть долучатися:

• сімейний лікар або педіатр;
• кардіолог;
• нефролог;
• пульмонолог;
• офтальмолог;
• генетик;
• лікар з фізичної та реабілітаційної медицини.

Пам’ятаймо про важливість обізнаності

Серповидноклітинна анемія є серйозним, але керованим захворюванням. Рання діагностика, регулярний медичний нагляд та сучасні методи лікування допомагають значно знизити ризик ускладнень і покращити якість життя пацієнтів.

Всесвітній день обізнаності про серповидноклітинну анемію нагадує про важливість знань, профілактики та своєчасної медичної допомоги для людей, які живуть із цим захворюванням.

Важливо: інформація в цьому матеріалі має виключно інформаційний характер і не є медичною консультацією, діагнозом чи рекомендацією щодо лікування. За появи симптомів або питань щодо стану здоров’я зверніться до лікаря. 

Всесвітній день обізнаності про пухлини головного мозку відзначається щороку 8 червня. Його мета — привернути увагу суспільства до складної теми пухлин центральної нервової системи, підвищити рівень ранньої діагностики та підтримати пацієнтів і їхні родини.

Що таке пухлини головного мозку?

Пухлини головного мозку — це аномальні новоутворення, які можуть виникати з різних клітин мозку або поширюватися з інших органів. Вони поділяються на:

• доброякісні — ростуть повільніше, але можуть тиснути на життєво важливі структури;
• злоякісні — агресивні, швидко ростуть і можуть поширюватися.

Особливість цих пухлин полягає в тому, що навіть невелике утворення може суттєво впливати на роботу організму через обмежений простір у черепі.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Ранні прояви часто неспецифічні, але є ознаки, які не можна ігнорувати:

• тривалі або незвичні головні болі;
• нудота та блювання без очевидної причини;
• порушення зору чи слуху;
• проблеми з пам’яттю або концентрацією;
• судоми;
• зміни поведінки або настрою.

Своєчасне звернення до лікаря значно підвищує шанси на ефективне лікування.

Чому важлива обізнаність?

Незважаючи на розвиток медицини, пухлини мозку залишаються серйозним викликом. Обізнаність допомагає:

• раніше виявляти захворювання;
• зменшити страх і стигматизацію;
• підтримати наукові дослідження;
• покращити доступ до лікування та реабілітації.

Методи лікування

Лікування залежить від типу, розміру та локалізації пухлини:

• хірургічне видалення;
• променева терапія;
• хіміотерапія;
• таргетна та імунотерапія.

У більшості випадків застосовується комплексний підхід.

Як кожен може долучитися

У цей день люди по всьому світу:

• поширюють інформацію в соціальних мережах;
• підтримують благодійні ініціативи;
• беруть участь у просвітницьких заходах;
• висловлюють солідарність із пацієнтами, використовуючи сірий колір — символ цієї теми.

Висновок

Всесвітній день обізнаності про пухлини головного мозку — це нагадування про важливість уважного ставлення до свого здоров’я. Рання діагностика, сучасні методи лікування та підтримка суспільства можуть врятувати життя. Навіть просте поширення інформації сьогодні може стати кроком до змін завтра.

Розвіюємо міфи та відповідаємо на найпоширеніші запитання пацієнтів. Тема МРТ-діагностики за наявності брекетів дійсно має багато підводних каменів, про які рідко розписують у коротких пам’ятках. Якщо заглибитись у деталі, то ситуація виглядає набагато цікавіше як з точки зору фізики, так і з боку медичної практики. Ось детальний розбір усіх нюансів та прихованих моментів, які варто знати.

Що таке МРТ?

МРТ — це безпечний метод “сканування” організму. Він не використовує рентгенівські промені, а працює за допомогою магнітного поля. Саме через магніт у пацієнтів виникає логічне питання: як зреагує метал брекетів у роті?

З чого зроблені ваші брекети?

Тип матеріалу має значення:

— Металеві (нержавіюча сталь, титан) — міцні та класичні.

— Керамічні або пластикові — майже непомітні.

Більшість сучасних систем виготовляють із титану або сплавів, які не притягуються магнітом.

Головне питання: чи можна робити МРТ?

Так, можна. У більшості випадків це абсолютно безпечно.

Брекети:

— не розплавляться;

— не “вилетять” під дією магніту;

— не травмують ясна та зуби.

Коли брекети «заважають» обстеженню?

Єдиний нюанс — артефакти (спотворення на знімку). Артефакт у контексті МРТ — це викривлення зображення на готовому знімку. Метал порушує однорідність магнітного поля томографа, через що комп’ютер неправильно зчитує сигнали від навколишніх тканин.

— Зона «затемнення». Навколо брекетів утворюється чорна пляма (вакуум сигналу), навколо якої йде яскраве біле кільце спотворення.

— Де це заважає? Якщо вам роблять МРТ коліна, органів черевної порожнини чи попереку, брекети у роті взагалі не впливають на якість обстеження — вони знаходяться занадто далеко від скануючої зони. Але якщо потрібно дослідити головний мозок, судини голови та шиї, орбіти очей, придаткові пазухи носа або скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) — артефакти від брекетів можуть вплинути на якість зображення, зробивши діагностику марною.

Що робити, якщо треба МРТ голови?

Не хвилюйтесь! Наші фахівці знають, як діяти:

— Попередьте лікаря про брекети заздалегідь.

— Він налаштує апарат так, щоб мінімізувати перешкоди від металу.

— Якщо спотворення занадто сильні, лікар запропонує альтернативу (наприклад, КТ).

Як підготуватись?

Щоб не витратити гроші на обстеження, яке потім не зможе прочитати ваш лікар, дійте за наступною схемою:

1. Дізнайтеся точний склад. Зверніться до свого ортодонта і попросіть виписку або «паспорт» брекет-системи. Там чітко вказано, з якого сплаву зроблені замочки та дуга.

2. Узгодьте зону дослідження. Чітко з’ясуйте у лікаря, який направляє на МРТ, яка саме ділянка його цікавить.

“`

Що це таке? Бічна кіста шиї — це вроджене утворення, яке може дуже довго взагалі не турбувати.

ДЕ ВОНА РОЗТАШОВУЄТЬСЯ?

Найчастіше таке утворення розміщується на бічній поверхні шиї — під щелепою або вздовж переднього краю кивального м’яза.

В ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА ЦЬОГО ЗАХВОРЮВАННЯ?

Навіть якщо бічна кіста є доброякісною, без лікування вона не зникне. З часом вона може:

— Поступово збільшуватись у розмірах.

— Спричиняти тиск на навколишні тканини та великі судини.

— Викликати постійний дискомфорт і біль.

— Запалюватись та нагноюватись (що суттєво підвищує ризик формування нориці).

— У рідкісних випадках — перероджуватися у злоякісну форму.

ЗІ ЗБІЛЬШЕННЯМ КІСТИ МОЖУТЬ З’ЯВИТИСЯ ТАКІ СИМПТОМИ

— дискомфорт у ділянці шиї

— біль під час ковтання або рухів головою

— відчуття тиску в шиї

— запаморочення

— короткочасні втрати свідомості

РЕАЛЬНИЙ КЕЙС. ЯК ПРОХОДИЛО ЛІКУВАННЯ?

Оперативне втручання у Клініці святого Луки виконала мультидисциплінарна команда лікарів:

— судинний хірург Володимир Гінчицький

— пластичний хірург Антон Старчевський

— анестезіолог Ірина Клейнота

Команда провела повне хірургічне видалення утворення. Саме операція є єдиним та основним методом лікування бічної кісти шиї, адже медикаментозно або консервативно усунути її неможливо.

ОСОБЛИВІСТЬ ЦІЄЇ ОПЕРАЦІЇ

Утворення швидко збільшувалось і вже тиснуло на судини. Через близькість до життєво важливих магістральних судин шиї це втручання вимагало максимальної ювелірної точності й злагодженої роботи всієї команди, щоб уникнути будь-яких пошкоджень.

ЩО ПОКАЗАЛО ДОСЛІДЖЕННЯ?

Після видалення матеріал одразу направили на гістологічне дослідження. Результати офіційно підтвердили діагноз — бічна кіста шиї.

ВАЖЛИВЕ НАГАДУВАННЯ

Якщо ви помітили будь-яке нове утворення на шиї чи обличчі — не відкладайте консультацію з фахівцем. Пам’ятайте: самолікування або спроби «перечекати» можуть бути небезпечними для вашого здоров’я.