Наявність в організмі людини металевих елементів (протези, імпланти, кліпси, уламки) є протипоказом для проведення МРТ, тому, що під дією магнітного поля, яке створює томограф, вони можуть зміщуватися, нагріватися і ламатися пошкоджуючи оточуючі тканини (особливо це стосується судин).

Сучасні протези (наприклад, кульшового суглоба, або зубні імпланти) виготовляються з немагнітних металів. Зазвичай після встановлення таких протезів пацієнту видають на руки його паспорт, який містить в собі дані про матеріал, з якого виготовлено даний елемент. В такому випадку протипоказів для проведення процедури МРТ не має, але на місці протеза/імпланту буде відбуватися випадіння МР сигналу. Лікар на зображенні буде бачити чорні ділянки.

Здається, що методом обстеження пацієнтів в організмі яких присутні металеві елементи є комп’ютерна томографія. Це є дійсно так, але є певний нюанс. Річ у тому, що будь-який метал (як магнітний, так і немагнітний) дуже сильно поглинає рентгенівські промені. При побудові КТ зображення металеві елементи маскують зображення прилеглих органів і тканин, що не дає змогу лікарю оцінити їх стан та будову.

Але що ж робити людям які мають у своєму тілі будь-які металеві елементи? Невже відмовитися від обстеження?

На щастя, науковий прогрес не стоїть на місці та інженерами компанії Siemens Healthineers був розроблений особливий програмний алгоритм (iMAR) усунення артефактів від металу на КТ зображеннях. Комп’ютерний томограф Siemens Somatom go.UP, що встановлений в кабінеті комп’ютерної томографії «Медікал 2021» в «Клініці святого Луки» оснащений даною системою. Більш того наші лікарі вже мають практичний досвід її застосування!

Наприклад, до наших спеціалістів звернувся пацієнт з направленням на проведення комп’ютерної томографії м’яких тканин шиї. Після проведення сканування було отримано наступне зображення (зображення зліва). На ньому можна бачити наявність артефактів від зубних імплантів (велика біла пляма). Ці артефакти маскують прилеглі тканини та не дають лікарю можливості оцінити їх структуру і стан. Після цього до отриманого в ході сканування масиву даних був застосований алгоритм iMAR (праве зображення). Як можна бачити на цьому зображенні усунена переважна частина артефактів, що дає змогу оцінити стан і структуру тих ділянок тканин, які були замасковані на зображенні зліва.

Слід також відзначити, що алгоритм подавлення артефактів від металу iMAR є винятково програмним рішенням і не потребує додаткових сканувань, а також збільшення дози опромінення при проведенні обстеження.

Далі читати

Проктологія — це не соромно, коли мова йде про ваше здоров’я!

Лікар-проктолог – займається діагностикою, лікуванням та профілактикою захворювань анального каналу, прямої та товстої кишки, параректальних просторів, промежини, крижово-куприкової ділянки.

Нажаль часто люди звертаються до проктолога лише тоді коли хвороба уже прогресує і завдає маси неприємних відчуттів.

Геморой у перекладі з грецької означає кровотеча (гема – кров, рео – текти), що відображає тільки найбільш яскраву ознаку хвороби. У сучасному розумінні геморой – це хронічне захворювання, що супроводжується збільшенням об’єму або розширенням печеристих тілець прямої кишки. Геморой виявляють більш ніж у 10% дорослого населення планети, а його частота в структурі хвороб прямої кишки становить близько 40%.

Що ж є причиною виникнення цього захворювання?
Виникнення геморою часто пов’язане з такими чинниками, як підвищення тиску в гемороїдальних сплетеннях при запорі, тяжкій фізичній праці, малоактивному способі життя, вагітності, зловживанні алкогольними напоями та гострою їжею. Механізм формування геморою пов’язаний з порушенням відтоку крові.

За клінічним перебігом лікарі розділяють його на гострий та хронічний. А за локалізацією на внутрішній (підслизовий), зовнішній та змішаний (комбінований).

До ускладнень геморою відносять: тромбоз та защемлення гемороїдальних вузлів.

Симптоми й клінічний перебіг.
До ранніх ознак геморою належать свербіж в ділянці відхідника внаслідок мацерації шкіри слизовими виділеннями з прямої кишки. Свербіж посилюється при порушенні дієти, що супроводжується запором чи проносом. Для початкової стадії геморою нехарактерні виражені клінічні ознаки, проте, під час огляду виявляють збільшення гемороїдальних вузлів. Тривалість цієї стадії від кількох місяців до десятків років.

Хронічний перебіг геморою характеризується чергуванням періодів загострення й ремісії. Особливістю хронічного перебігу геморою є те, що створюються умови для виникнення тріщини відхідника, поліпів, гострого парапроктиту. Відмінності клінічного перебігу геморою пов’язані з виникненням ускладнень.

Гострий тромбоз частіше виникає при геморою III–IV стадії, за наявності як внутрішніх, так і зовнішніх гемороїдальних вузлів. При тромбозі вони збільшені, різко болісні, відзначають виражений набряк ділянки навколо відхідника, синюшного забарвлення. Часом внутрішні гемороїдальні вузли випадають.

Таке ускладнення, як випадіння назовні та защемлення у зовнішньому м’язі–замикачу відхідника внутрішніх гемороїдальних вузлів спостерігають рідко.

Виникненню геморою сприяють: сидячий, малорухливий спосіб життя, часті запор або пронос, ожиріння, зловживання алкоголем, куріння, тривале сидіння в туалеті, тривалий кашель, надмірне фізичне навантаження, вагітність (особливо останній триместр), пологи, захворювання печінки).

Які методи лікування геморою?

Консервативну терапію проводять у хворих за неускладненого перебігу. Лікування комплексне, включає дієтотерапію, лікарські засоби та фізіопроцедури. Слід виключити з раціону гострі та солоні страви, їжу з великою кількістю шлаків. Застосовують мікроклізми з теплою водою, жировими, в’яжучими середниками, антисептиками, місцеве тепло у вигляді сидячих ванн, зігріваючі компреси.

Призначають кровоспинні й знеболювальні засоби, протизапальні та в’яжучі препарати парентерально чи у вигляді ректальних свічок.

Застосовують також і фізіотерапевтичні методи (УВЧ, дарсонвалізацію), лікувальну фізкультуру для зміцнення м’язів черевного пресу та діафрагми таза, курортне лікування (сірководневі, грязьові, радонові ванни).

При гострому тромбозі гемороїдальних вузлів призначають венотоніки. Місцево призначають гепаринвмісні та знеболювальні мазі.

Хірургічне лікування геморою. Планове хірургічне лікування проводять з приводу геморою II–IV ступеня. Крім того, показаннями до оперативного втручання є часта кровотеча, що погано піддається консервативному лікуванню та супроводжується анемією, повторні епізоди тромбозу вузлів, випадіння гемороїдальних вузлів ІІІ–IV ступеня, защемлення, великі гемороїдальні вузли, що утруднюють випорожнення.

Найбільш часто застосовують метод Мілігана – Моргана. Досить простим в технічному плані є метод лігування гемороїдальних вузлів за допомогою латексних кілець (вакуумне латексне лігування). Використовують спеціальний пристрій, за допомогою якого на ніжку прямокишкового вузла накладають циркулярну лігатуру з спеціальної латексної гуми. Після стискання ніжки і припинення притоку крові до вузла він відторгається разом з лігатурою на 11–14–ту добу. Метод можна застосовувати в амбулаторних умовах.

Не потрібно боятися проктолога та відкладати візит до нього за наявності симптомів захворювання, а також займатися самолікуванням.

⠀ У “Клініці святого Луки” подбали про ваш комфорт, та зробили усе можливе, щоб своєчасна діагностика, досвід наших лікарів та можливості сучасної медицини забезпечили вам якісне медичне обслуговування!

Інформацію для вас підготував лікар-хірург проктолог ЛДЦ “Клініки Святого Луки”, Садовий Ігор Яремович, доцент кафедри хірургії та кардіохірургії Івано-Франківського національного медичного університету.

Далі читати

У “Клініці святого Луки” можливе отримання планової висококваліфікованої хірургічної допомоги за напрямками:
✔️ Абдомінальна хірургія (являє собою широкий спектр лікувальних та діагностичних операцій на органах та стінках черевної порожнини)
✔️ Гінекологія
✔️ Урологія
✔️ Ендокринологія
✔️ Судинна хірургія
✔️ Проктологія
✔️ Отоларингологія
✔️ Травматологія
⠀
Якщо вам необхідно пройти курс стаціонарної терапії, комплексне обстеження або профільне лікування – інформацію про умови, правила та вартість госпіталізації ви можете дізнатись в операторів контакт-центру або у лікуючого лікаря “Клініки святого Луки”.
⠀
📲 098 417 88 31
📲 050 940 07 81
📲 073 425 74 78

Далі читати

Реабілітація при нейропатіях верхніх та нижніх кінцівок

Периферичні полінейропатії охоплюють різні синдроми, що виникають через ураження периферичних нервів, які забезпечують чутливість, рухові та вегетативні функції. Порушення цих нервів призводить до сенсорних симптомів (поколювання, оніміння, біль) та м’язових розладів, що ускладнює ходьбу, підйом і спуск сходами, утримання рівноваги та маніпуляцію предметами. Пацієнти часто відчувають швидку втому, труднощі у виконанні щоденних завдань, що обмежує їх соціальну активність і знижує якість життя.
Реабілітація є важливою частиною лікування, спрямованою на підтримку і максимізацію функціональних можливостей пацієнта, запобігання ускладненням та підвищення самостійності в повсякденному житті.

Основні цілі реабілітації:
• Запобігання або зменшення м’язово-сухожильних контрактур та деформацій суглобів.
• Зменшення м’язової гіпотрофії.
• Відновлення витривалості до фізичних навантажень.
• Покращення балансу, функції рук та профілактика падінь.

Чому варто обрати нашу клініку?

Реабілітаційне відділення клініки святого Луки спеціалізується на комплексній реабілітації пацієнтів із периферичними полінейропатіями. Наша команда досвідчених фахівців застосовує сучасні підходи для відновлення втрачених функцій, адаптації пацієнтів до нових умов і повернення до активного життя.

Ми пропонуємо:

• Повний спектр реабілітаційних послуг.
• Міждисциплінарний підхід до лікування.
• Сучасне обладнання та комфортні умови перебування.

Етапи реабілітації:
1. Консультація: Зустріч із невропатологом та мультидисциплінарною командою для аналізу анамнезу, діагностичних даних і поточного стану пацієнта.

2. Оцінка та визначення цілей: Розробка індивідуального плану з урахуванням потреб пацієнта, наприклад, електростимуляція для профілактики атрофії чи вправи для покращення сенсорної функції.

3. Коригування плану: Регулярний аналіз результатів і внесення змін до програми відповідно до нових потреб і досягнутих результатів.

4. Довгострокова програма: Створення підтримувальної програми терапії для забезпечення тривалого результату та покращення якості життя.

Далі читати

Чого при годуванні грудьми робити не треба. Якщо у вас з’явиться одна з наведених далі думок — поміркуйте ще раз, аби не припуститися помилки.

«Треба про всяк випадок запастися пустушками та пляшками для суміші»
Якщо ви твердо вирішили годувати свою дитину природним способом, не купуйте зайвого. При годуванні грудьми і пустушки, і пляшки — марні речі, адже це атрибути штучного вигодовування. Навіщо пустушки? Їх вигадали для дітей, яких годують сумішшю раз на 3–3,5 години, бо частіше — небезпечно для здоров’я. А у проміжках новонароджені хочуть смоктати, непокояться і плачуть, тому й було винайдено цю річ — для задоволення смоктального рефлексу немовлят на штучному вигодовуванні.
Мама, чий малюк прикладається до грудей на вимогу, годує частіше ніж раз на 3–3,5 години. Вона не боїться за здоров’я малюка, тому він задовольняє свій смоктальний рефлекс під грудьми, заспокоюється там же. Треба чітко розуміти всі ризики використання пустушки: через неї дитина смокче груди рідше, що може призвести до зниження лактації, а ще дитина, яка заспокоюється пустушкою, може почати відмовлятися від грудей.

Чим небезпечна для немовляти пляшка? Першу пляшку з соскою винайшли та почали виробляти на початку XIX століття в Італії, використовували в притулку для знедолених дітей. З того часу й донині формі соски, яка є на пляшці, далеко до досконалості материнських грудей. На більшості пляшок соски тверді та маленькі. А груди — великі та м’які. Це важливо розуміти, адже при ефективному прикладанні дитини, вона повинна глибоко захопити грудь, щоб видобувати молоко не із соска, а з ареоли. Дитина під час смоктання здійснює хвилеподібні рухи язиком, просуваючи молоко із зони ареоли до соска та на вихід. Якщо немовля смокче пляшку, воно навчається смоктати сосок, а потім, прикладаючись до грудей, також смокче сосок. Так дитя не може висмоктати з грудей достатню кількість молока, починає вередувати, нервувати під грудьми, відмовлятися від них, воліючи смоктати пляшку. Тому фахівці з лактації рекомендують догодовувати (якщо це необхідно) немовлят із чашки, ложки або шприцу.

«Заради свого малюка я готова терпіти навіть болюче годування»
Біль при годуванні малюка грудьмизавжди свідчить про те, що дитину невдало приклали до грудей і вона смокче сосок, найчутливішу частину. Шкіра соска пронизана множинними нервовими закінченнями, а ще вона дуже чутлива і може легко потріскатися. Якщо мама відчуває біль, це сигнал «зроби щось, не треба так зі мною». Спробуйте акуратно забрати грудь і прикласти малюка ще раз. Вкладайте груди максимально глибоко, щоб дитина змогла смоктати ареолу, а сосок розміщався глибоко в роті немовляти, на рівні м’якого піднебіння. Якщо ви знову прикладаєте, а воно болить, потім ще раз, а результат той самий — схоже, це системна помилка і варто запросити спеціалістку з грудного вигодовування та навчитися цього за її порадами. Можливо, є якісь нюанси, яких ви не знаєте (коротка вуздечка язика, інфекції на сосках тощо). Безболісне годування допоможе малюку висмоктувати більше молока, а отже, добре набирати вагу.
Отже, болюче прикладання веде до поганого набору ваги, занепокоєння малюка під грудьми та психологічної втоми матері й часто знижує тривалість грудного вигодовування.

3. «Купити суміш у пологовий будинок: використовувати, якщо молоко прийде не відразу»

Молозиво починає вироблятися у кожної жінки одразу після того, як малюк з’явився на світ та відійшов послід. Цього попередника молока в перші дні мало, але саме стільки треба немовляті, щоб не втомити його крихітний організм, який уперше самостійно засвоює їжу. Щоб адаптуватися до нового способу харчування, новонародженому треба отримувати маленькі порції молозива. Материнський організм це знає, і тому виробляє небагато — від 10 до 100 мл на добу.
Звісно, мама може занепокоїтися, побачивши, що з грудей під час зціджування з’являється лише одна-дві краплі, але це нормально. Часто неспокій і плач малюка сприймають за голод, і тоді залучають суміші… Зазначу, що причина може бути іншою: немовля пройшло через важку роботу — воно народилося. Після цього дитина стикається з новим, незвичним довкіллям, яке відрізняється від внутрішньоутробного світу. Все це становить велике випробування та стрес для немовляти. Воно буде адаптуватися жити у цьому світі поступово протягом перших 3 місяців свого життя.
Легше з цим впоратися на руках у мами, смокчучи груди. Коли немовля без мами, воно починає плакати. Шукає ротом груди — хоче поцмулити, тому що саме смоктання його заспокоює. Згодом, мама навчиться розуміти малюка і давати саме те, чого він просить: тепло її тіла, ароматний запах молока, безтурботне смоктання грудей, ритмічне погойдування. Усе це дає новонародженому відчуття безпеки, й він не плаче. Тому введення суміші в перші дні має бути суворо обґрунтованим, оскільки це завжди є ризиком для здоров’я малюка і може мати віддалені наслідки.

«Дитина здатна за 15 хвилин з’їсти потрібну кількість молока, і довше залишати її біля грудей не треба»
Насправді новонароджені діти, як і всі люди, різні. Кожен має свій темперамент, характер, фізичні можливості. Тому і швидкість висмоктування материнського молока також відрізняється. Є малюки, які можуть наїстися за 10 хвилин, і більше не хочуть залишатися біля грудей, засинають. А є такі, які смоктатимуть мамині груди й 40 хвилин і з великим небажанням відпускатимуть груди. Спостерігайте за своїм малюком, намагайтеся задовольнити саме його потребу в смоктанні. Нагадаємо, новонароджена дитина прикладається до грудей не тільки тому, що вона голодна. Причини можуть бути різними: злякалася, скучила, спекотно, просто хочеться смоктати, втомилася сильно за цілий день, ніяк не може заснути, стрес від огляду лікарем та багато іншого. Але пам’ятайте, що задовольняючи потребу дитини у смоктанні, важливо періодично чути глибокі, наповнені ковтки малюка. Це свідчить про те, що смоктання ефективне і не буде проблем із набором ваги.
«Щоб визначити, скільки у мами молока, треба зробити контрольне зважування дитини або зцідити груди й поміряти об’єм»
Ці два варіанти визначення достатності молока дуже недієві. Поясню, чому. Спочатку про контрольне зважування. Ми знаємо, що мама при годуванні має бути спокійною та розслабленою, тоді гормон окситоцин, який допомагає молоку виходити назовні, працює чітко. Без окситоцину видобути молоко з грудей дуже складно. А тепер уявімо ситуацію: мама в поліклініці, лікар каже, що у неї мало молока, і для перевірки пропонують зробити контрольне зважування.
Що відчуває мати? Вона схвильована, засмучена, боїться, що їм зараз призначать суміш… Що з окситоцином? Його дедалі менше, малюк смокче старанно, намагаючись добути більше молока, але в нього не виходить — окситоцин не допомагає. Дитину зважують, і виявляється, що вона висмоктала за 15 хвилин тільки 30 г. Та вона й не могла висмоктати більше в цій ситуації. Проте на основі цього результату роблять висновок про недостатню лактацію і призначають догодовування сумішшю.

Зціджування для визначення, скільки молока у грудях, також не показове. Адже:

Вмінню зціджувати треба навчитися. Хтось легко справляється з цим, швидко навчається, а хтось не навчається.
У різні періоди лактації молоко може зціджуватись у різних об’ємах. У перші тижні після пологів зціджуватися особливо непросто, бо вироблення окситоцину може бути ще не налагоджене. Або ж через те, що в грудях є лімфа і міжтканинна рідина, які ускладнюють зціджування.
Жіночий організм реагує на зціджування. Є мами, які легко націджують 100 мл з однієї груді за 15 хвилин. А є такі, що зціджують 70 мл з двох грудей за 1,5 години. При цьому діти обох мам можуть набирати по кілограму на місяць.

Ефективні засоби визначення достатності молока: їх два, і вони доповнюють один одного. По-перше, звіртеся з нормою збільшення у вазі: за даними ВООЗ це від 125 г на тиждень. По-друге, рахуйте частоту сечовипускань за добу («тест на мокрі пелюшки»). Якщо немовля мочиться 12–15 разів на добу — значить, молока дитині вистачає.

6. «Треба зціджувати залишки молока після годування, щоб молоко не застоялося»

Якщо постійно зціджувати «надлишки» молока, то материнський організм починає його виробляти чимраз більше. Пам’ятаємо: груди працюють за принципом попиту і пропозиції. Організовуючи підвищений попит, ви ризикуєте тим, що немовляті в якийсь момент не потрібно буде так багато молока. У такому разі з’являється небезпека заробити гіперлактацію, тобто надлишок молока. Це не дуже приємно: у грудях може постійно відчуватися важкість, треба регулярно зціджуватися. І є висока ймовірність зіткнутися з частими лактостазами (болючі ущільнення у грудях).

Для організму жінки важливо налаштуватися на той об’єм молока, який треба немовляті, щоб запустити принцип попиту і пропозиції. При грамотній організації грудного вигодовування (ефективному прикладанні та потрібній частоті годувань) бентежитися про майбутнє лактації не варто: дорослішаючи, маля буде висмоктувати більше молока, а груди підлаштовуватимуться під його потреби.

«Підгодую трошки сумішшю, так надійніше буде»
Це досить поширене явище, тому що мами турбуються… Примітно те, що в більшості випадків дитина і без догодовування спочатку нормально набирає вагу та добре розвивається, і молока в мами достатньо. Навіщо ж мама «підгодовує»? Бо вона не впевнена, сумнівається, що молока у неї вистачає, що воно має потрібну якість. У мами може бути багато різної інформації про грудне вигодовування, часто — суперечливої.
Введення суміші «про всяк випадок» може мати неприємне продовження: зниження лактації, неспокійна поведінка дитини біля грудей, негативний вплив суміші на здоров’я малюка, можлива алергія на суміш. Тому перш ніж вводити суміш, проконсультуйтеся з лікарем або з фахівцем із грудного вигодовування, чи вона дійсно потрібна.

8. «Якщо дитина добре і довго спить — не будити. Голодна дитина спати не буде!»
Для немовляти першого місяця життя дуже важливо регулярно отримувати мамине молоко, адже його шлунок дуже маленький. У перші два тижні дитя може з’їдати за раз грам 45–60 або трохи більше. Вони швидко перетравлюються (за 1–1,5 години), і малюк готовий до свіжої порції молока. Саме тому ритм денних годувань не повинен передбачати перерв на понад 2 години.
До того ж на малюка покладено важливу місію — налаштувати мамин організм на виробництво потрібної йому кількості молока. Великі перерви у годуванні негативно відображаються на лактації, тому якщо немовля спить більш як 2 години, його слід розбудити та прикласти до грудей. Під час пробудження стежте, щоб дитина була в поверхневій фазі сну (видно тремтіння повік, потягування).
«Якщо у квартирі чи надворі спекотно — дитину треба напувати водою»
Це хибна думка. За рекомендаціями ВООЗ до 6 місяців немовлята не потребують допоювання водою. Ця практика веде до багатьох небезпек як для малюка, так і для всього процесу грудного вигодовування. По-перше, вода займає у шлунку місце грудного молока, і немовля може недоотримувати калорій при харчуванні. По-друге, допоювання водою асоціюється з ризиком кишкових захворювань, особливо у спекотну пору року (тут має значення якість питної води та стерилізації посуду для пиття). По-третє, зазвичай водою допоюють із пляшки з соскою, що загрожує подальшій ефективності прикладання малюка до грудей.
Грудне молоко й так містить багато води (88 %), тому якщо вам здається, що малюк відчуває спрагу, його треба прикласти до грудей. Вода, яка є у складі материнського молока, — найчистіша та найбезпечніша, адже її фільтрує материнський організм.

Інформація підготовлена на основі матеріалів з сайту громадської організації «Молочні ріки України», https://breastfeeding.org.ua/

Далі читати

«Клініка святого Луки» відповідає на заклик Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ» та долучається до ініціативи програми «Лікування ран війни». 🤍🕊

Детальніше тут: https://ugccif.org.ua/ivano-frankivska-arkhiieparkhiia-uhkts-zaklykaie-doluchytysia-do-initsiatyvy-likuvannia-ran-vijny/

28 червня, в день проголошення Конституції України, Клініка жертвує 10% від вартості наданих послуг поліклінічного відділення, для військових, яким зараз найважче. 🤲🏻

Дорогі пацієнти та колеги, завдяки долученню до ініціативи ви робите свій внесок в добру, благодійну справу. Долучайтеся до акції, де ніхто не програє, бо підприємці жертвують націнку, а покупці — знижку, і роблять покупку в акційні дні, а отримані кошти передаються на потреби ЗСУ. 🇺🇦

Кожен із нас підтримує іншого, але результат буде кращий, коли ми будемо об’єднувати наші сили. Цінуємо мождивість допомагати! ❤️

Далі читати

У світі близько 466 мільйонів осіб із вадами слуху, причому їх кількість постійно зростає. Причина в тому, що все більше людей обирають місцем проживання великі міста, де рівень шуму значно вищий.

До того ж зниженню слуху сприяють інфекційні захворювання, судинні порушення, травматичні ураження, токсичні ураження (ліки, промислові або побутові речовини), професійні фактори (робота в шумі або вібрація), спадковість. До речі, доведено, що сорок відсотків приглухуватості має спадковий характер. Також до причин зниження слуху відносяться новоутворення та вроджені вади. Приглухуватість буває: нейросенсорна (порушення звуку сприйняття) та кондуктивна (порушення звукопроведення), а також змішана.

Взагалі приглухуватість є не стільки проблемою здоров’я, хоча в окремих випадках може бути ознакою серйозного захворювання, скільки соціальною проблемою для людини. Вона призводить до замкнутості, втрати емоційної забарвленості мови та зниження соціальної активності. Тому, окрім скарг на зниження слуху, абсолютна більшість таких хворих скаржаться на значні проблеми у спілкуванні з оточуючими, біля третини повідомляють про наявність конфліктів у сім’ї, про різні проблеми з навчанням та працею. Також слух дуже важливий для дітей, оскільки до двох-трьох років у дитини формується мова. Тому скринінг в ідеалі має проводитись усім новонародженим.

Проблемами слуху займається лікар сурдолог. Тож, якщо ви помічаєте, що часто перепитуєте, робите гучнішим звук телевізора або телефона, не розбираєте деякі слова, відчуваєте шум або дзвін у вухах, то вам треба звернутися до лікаря сурдолога. На прийомі у спеціаліста спочатку перевірять слух, а потім визначать причину і ступінь приглухуватості, а вже від цього залежатиме подальша тактика лікування чи реабілітації. Взагалі лікування призначається лише в гострих випадках або для профілактики прогресування зниження слуху.

При хронічній приглухуватості рекомендується слухопротезування — підбір і налаштування слухових апаратів.

У Лікувально-діагностичному центрі «Клініка святого Луки» м. Івано-Франківська використовують цифрові апарати канадського виробництва Unitron, які налаштовуються індивідуально для кожного пацієнта. Переваги таких цифрових апаратів у тому, що вони підсилюють лише ті частоти, які пацієнт не чує, розпізнають мову і виділяють її, пригнічують рівень шуму. Пацієнт може самостійно обрати програму залежно від того, в якому середовищі він зараз перебуває. Є різні варіанти слухових апаратів: завушні та внутрішньоканальні, на батарейках або акумуляторах, до того ж для кожного пацієнта можна замовити індивідуальні вушні вкладки для більшого комфорту і звучання.

Чи потрібні слухові апарати при невеликій втраті слуху та чи не призведуть вони до ще більшого погіршення слуху?

Слухові апарати не призводять до погіршення слуху, якщо апарат підібраний правильно і ви не купили його самостійно через інтернет. Кожен слуховий апарат підбирається лікарем і налаштовується індивідуально. Також не можна використовувати чужий апарат.

Деколи людина вважає, що в неї невелика втрата слуху. Однак під час перевірки виявляється, що це приглухуватість уже другого або й третього ступеня (всього їх 5). Спочатку, як правило, страждають високі частоти, якими ми рідко користуємося. А вже згодом, коли до процесу залучаються більш низькі розмовні частоти і людина помічає дискомфорт, то може пройти 5-10 років і весь цей час мозок не чув цих частот. Якщо людина не чує вже досить довго, то мозок ніби «забуває» ці звуки, відповідні зони мозку атрофуються і повернути їх дуже складно. До прикладу, уявімо, що ми прив’язали собі руку до тулуба і не користувались нею 2-3 роки, така рука з часом атрофується. Так само відбувається із зонами мозку, які довгий час не чують цих звуків.

Чи пацієнт відчує покращення слуху зразу як почне користуватися слуховим апаратом?

Збільшення звуку пацієнт відчуває одразу, але не в повному діапазоні, тому що потрібен час на адаптацію. Все залежить від того, як довго людина не чує. Тому адаптація може тривати кілька тижнів чи навіть кілька місяців. Важливо також носити слуховий апарат щодня по 8-10 годин. Дехто думає, що можна просто вдягнути апарат лише при розмові або для того, щоб подивитись телевізор. Ні, для кращої адаптації потрібен тривалий час носіння! Бо навіть у тиші можуть бути певні звуки, наприклад, спів пташок чи якийсь шурхіт, і наш мозок має вчитися наново чути ці звуки.

Чи можна одягнути слуховий апарат лише на одне вухо і чи цього буде достатньо?

Ні, не достатньо. Якщо у вас двостороння втрата слуху, то апарати треба носити на обидва вуха. Один апарат можна носити тільки у випадку односторонньої втрати слуху, якщо проблема дійсно лише в одному вусі. У решті випадків якщо ви одягнете тільки один апарат, то інше вухо страждатиме і почне відставати, якраз тоді й буде погіршення. Тобто в таких випадках ми лише нашкодимо.

Варто також зазначити кілька важливих аргументів на користь слухових апаратів.

По-перше, слухові апарати попереджають старіння головного мозку і виникнення серйозних проблем, зокрема хвороби Альцгеймера та енцефалопатій.

По-друге, слухові апарати повертають можливість спілкування з людьми і допомагають вести повноцінне життя.

Користуючись слуховим апаратом, людина стає вільною у своїх діях і не залежить від інших.

Людина стає впевненішою і продуктивність її праці зростає.

Слуховий апарат дає можливість тихіше дивитися телевізор і тим самим не заважати іншим.

Доведено, що у людини, яка почала носити слуховий апарат, змінюється характер, вона стає впевненою та спокійною.

Також покращується мовлення, тому що людина чує звуки, які раніше не чула.

Слухові апарати менше помітні, аніж постійне перепитування.

Слухові апарати допомагають боротися зі згущеним шумом (багато хто з порушенням слуху скаржиться на те, що у них є шум у вухах, саме слухові апарати його пригнічують).

Слуховий апарат — зручний і доступний, непомітний у використанні, який покращує якість життя і дає відчути його в усіх проявах.

Вчасне звернення до спеціаліста призупинить прогресування захворювання і допоможе відновити слух для комфортного спілкування, життя, праці та перебування серед своїх рідних і близьких людей.

Далі читати

Ряд захворювань вимагають лікування під постійним медичним наглядом в умовах стаціонару. Госпіталізація проводиться для комплексного обстеження пацієнта, терапевтичного та хірургічного лікування у плановому порядку.

Лікувально-діагностичний Центр «Клініка святого Луки» пропонує послуги комфортного та сучасного стаціонару. Який відповідає всім нормативам та вимогам, що встановлені для лікувальних установ МОЗ.

За станом пацієнта ведеться цілодобовий моніторинг показників стану здоров’я, забезпечується медикаментозний супровід. У нас є можливість перебування у стаціонарі в супроводі когось із членів сім’ї. Пацієнти стаціонару забезпечені дієтичним харчуванням. У стаціонарі проводиться індивідуальний підхід до кожного пацієнта.

Ми робимо все для того, щоб перебування в стаціонарі було максимально комфортним та ефективним!

Стаціонар клініки має 2 спрямування:

терапевтичне та хірургічне

У своєму розпорядженні ми маємо сучасну технічну базу, що дає можливість нашим спеціалістам успішно проводити різні види оперативних втручань. Зараз стаціонар Клініки активно розвивається у цьому напрямку.

Хірургічний стаціонар клініки має таку профільну орієнтацію:

· Абдомінальна хірургія (являє собою широкий спектр лікувальних та діагностичних операцій на органах та стінках черевної порожнини)

· Гінекологія.

· Урологія.

· Ендокринологія.

· Судинна хірургія

· Проктологія.

· Отоларингологія.

Операції проводяться досвідченими лікарями та супроводжують пацієнта від моменту поступлення і до виписки.

Всі операції та госпіталізації у «Клініці святого Луки» проводяться у плановому порядку.

Стаціонар клініки відповідає усім кваліфікаційним вимогам згідно з держстандартами й пацієнт звернувшись за допомогою у наш заклад та за потреби отримує листок непрацездатності, виписку із вказаними результатами оглядів і обстежень згідно з вимогами МОЗ.

Що ми вважаємо своїми перевагами?

В першу чергу це наші лікарі – кваліфіковані спеціалісти з великим досвідом роботи, в тому числі ті які мають науковий ступінь та звання Заслуженого лікаря України. Лікувально-діагностичний центр має потужну діагностичну базу, сучасне новітнє обладнання. Всі дослідження в стаціонарі виконуються на місці. Звернувшись у Клініку людина може отримати увесь ряд необхідних обстежень та лікування. Завдяки своєчасній і точній діагностиці, лікування будь-якого захворювання починається максимально швидко, що дозволяє уникнути небажаних ускладнень.

Не можемо не відмітити атмосферу добра та духовності яка панує у Клініці, що наповнює процеси діагностики та лікування любов’ю до Бога і ближнього. Кожний лікар нашого центру виявляє особливу турботу та розуміння до кожного пацієнта зокрема.

Як пацієнту потрапити на стаціонарне лікування у «Клініку святого Луки»?

Якщо вам необхідно пройти курс стаціонарної терапії, комплексне обстеження або профільне лікування, інформацію про умови, правила та вартість госпіталізації ви можете дізнатись в операторів контакт-центру або у лікуючого лікаря Клініки.

Стаціонарне відділення “Клініки святого Луки” обладнане усім необхідним для швидкого одужання, покращення стану та показників вашого здоров’я! Цінуємо можливість допомагати!

Далі читати

Комп’ютерна томографія (КТ) – це метод променевої діагностики заснований на застосуванні рентгенівських променів. Рентгенівська трубка і детектори рентгенівського випромінювання обертаються навколо досліджуваної ділянки тіла, що дозволяє отримати серію зображень цієї ділянки, зроблених з різних кутів. Комп’ютер обробляє ці зображення будуючи тримірну картину внутрішньої будови досліджуваної ділянки. Цей метод дозволяє виявляти різні захворювання та ушкодження внутрішніх органів та тканин, а також визначати їх розміри та розташування.
⠀
Проведення обстежень на комп’ютерному томографі є безболісним і легко переноситься переважною більшістю пацієнтів.
⠀
У “Клініці святого Луки” діагностика проводиться на сучасному комп’ютерному томографі Somatom go.Up виробництва компанії Siemens Healthineers.
Перевагами цієї моделі є:
✔️ висока швидкість сканування, що дозволяє скоротити час проведення процедури
✔️ висока роздільна здатність, що допомагає лікарю більш детально оцінити стан органів і тканин
✔️ низький рівень радіаційного навантаження при проведенні обстеження, що робить процедуру більш безпечною для пацієнта.
⠀
У Клініці можливо пройти наступні види обстежень:
– КТ голови
– КТ хребта
– КТ органів грудної порожнини
– КТ органів черевної порожнини та малого таза
– КТ кінцівок
– КТ ангіографія
– КТ онкопошук.
⠀
За необхідністю обстеження може проводитись з використанням внутрішньовенного рентгеноконтрастного підсилення.
⠀
Наша адреса вул. ім. Владики Софрона Мудрого, буд. 22, 26.
⠀
Запис та деталі за телефонами:
📲 098 417 88 31
📲 050 940 07 81
📲 073 425 74 78

Далі читати

Реабілітація після тривалої іммобілізації кінцівок: Програми відновлення

Тривала іммобілізація кінцівок, що зазвичай застосовується після переломів, травм або після хірургічних операцій, може призвести до значного ослаблення м’язів, зниження рухливості суглобів і порушення координації рухів. Це часта проблема у пацієнтів, які проходять тривале лікування чи відновлення після серйозних травм. Реабілітація після іммобілізації має важливе значення для відновлення функцій кінцівок, покращення їхньої рухливості та повернення до нормального способу життя.

Чому реабілітація після тривалої іммобілізації в Клініці святого Луки — це оптимальний вибір?

У Клініці святого Луки ми пропонуємо індивідуально підібрані реабілітаційні програми, які допомагають швидко відновити нормальну функцію кінцівок після тривалої іммобілізації. Наш комплексний підхід включає роботу не лише з фізичним відновленням, але й із психологічною адаптацією пацієнтів до змін у їхньому способі життя після травм або операцій.

Важливими аспектами нашої реабілітації є:

• Відновлення рухливості суглобів: Поступова і обережна робота над відновленням амплітуди рухів після періоду іммобілізації.

• Зміцнення м’язів і стабілізація кінцівок: Виконання спеціальних вправ для відновлення сили м’язів та стабільності суглобів.

• Нормалізація координації рухів і балансу: Застосування вправ для покращення моторних функцій та уникнення порушень балансу.

• Психологічна підтримка: Важливий аспект реабілітації — допомога пацієнту в адаптації до нового стану, подоланні страху перед рухами та поверненні до активного життя.

Алгоритм реабілітації після тривалої іммобілізації кінцівок

Реабілітація після тривалої іммобілізації включає кілька етапів, які поетапно допомагають пацієнту відновити функціональність кінцівок, зменшити біль і відновити здатність до нормальної активності.

1. Початкова консультація та оцінка стану пацієнта: На цьому етапі лікарі нашої мультидисциплінарної команди вивчають історію травми або операції, результати обстежень і визначають поточний стан пацієнта, зокрема обмеження в рухах та функціях кінцівки.

2. Розробка індивідуальної програми реабілітації: Програма включає спеціалізовані вправи на відновлення рухливості суглобів і зміцнення м’язів, починаючи з легких рухів і поступово переходячи до більш інтенсивних вправ для тренування сили та гнучкості. Оцінюється і планується подальша терапія в залежності від того, чи була травма кісток, зв’язок чи суглобів.

3. Активне відновлення і фізична терапія: На цьому етапі застосовуються різноманітні методи фізичної терапії: кінезотерапія, мануальна терапія, електростимуляція, вправи для зміцнення м’язів та відновлення суглобів. Важливо поступово збільшувати навантаження та контроль за функцією кінцівки.

4. Моніторинг і коригування програми: Важливим аспектом є динамічне спостереження за прогресом пацієнта. Залежно від результатів, програма може бути адаптована для досягнення максимального ефекту.

5. Довгострокова підтримка та профілактика рецидивів: Після досягнення значних результатів реабілітації розробляється програма для підтримки кінцівки у хорошому стані, включаючи регулярні вправи для зміцнення м’язів та запобігання повторним травмам. Це також включає рекомендації щодо правильної фізичної активності та способу життя.

Переваги реабілітації після тривалої іммобілізації в Клініці святого Луки:

• Індивідуально підібрані програми відновлення для кожного пацієнта.

• Спільна робота ортопедів, травматологів, фізіотерапевтів та психологів для забезпечення комплексного підходу.

• Використання сучасних реабілітаційних технологій і методів для максимально швидкого та безпечного відновлення.

• Зниження ризику рецидивів і покращення якості життя пацієнта.

Ми допомагаємо нашим пацієнтам не тільки відновити функціональність кінцівок, але й повернутися до активного і комфортного життя після періоду іммобілізації.