Думка про медичні процедури лякає багатьох дорослих. То що ж казати про дітей? Складно знайти дитину, яка добровільно погодилася б на санацію горла, промивання носа або тим паче на внутрішньом’язову ін’єкцію чи забір крові. Однак ці процедури часто є обов’язковими, а іноді навіть невідкладними.

Опиратися діям медичного працівника дитина може з різним ступенем активності. Це залежить від темпераменту маленького пацієнта, попереднього досвіду участі в медичних процедурах та від тактики поведінки дорослих (як батьків, так і медиків).

Розрізняють два типи опору:

• активний (дитина інтенсивно заважає медичному працівнику, голосно плаче та вередує)
• пасивний (дитина ціпеніє, м’язи тіла напружені, погляд зафіксований на одній точці)

Чому дитина опирається медичним процедурам?

Інстинкт самозбереження убезпечує людину від фізичного болю, що є передвісником потенційної загрози життю. Дитина відчуває біль під час ін’єкції, щеплення або за іншого впливу на шкіру чи внутрішні органи. Відчувши його одного разу, вона запам’ятовує ситуацію в найдрібніших деталях. Тому наступного разу перед медичною процедурою дитина відчує страх, насамперед перед новою загрозою болю.

Найімовірніше, у такій ситуації проявиться опір першого типу — активний. Дитина розлючується, не звертає уваги на слова, з якими Ви звертаєтеся до неї. Проте маленький пацієнт ще довіряє дорослим та очікує від них підтримки, порятунку.

Особливості спілкування з дитиною під час медичної маніпуляції

Спілкування можна застосовувати у разі прояву будь-якого з типів опору, а також якщо опору немає. Вони допоможуть повернути довіру дитини до дорослих та допомогти усвідомити необхідність медичних процедур.

Підтримка і співчуття

Моральна підтримка і співчуття — перше, чого потребує дитина за будь-якої медичної маніпуляції. Навіть дорослому легше переносити біль, як фізичний, так і психічний, якщо хтось цей біль із ним розділяє. Кілька теплих слів турботи та розуміння допоможуть дитині розслабитися.

Щирість і правдивість

Не менш важливою у розмові з дитиною є правдивість ваших слів. Пам’ятайте, що діти дуже чутливі до нещирості та брехні. Не переконуйте дитину, що «буде зовсім не боляче» або «ти навіть не відчуєш».

Відмова від залякувань

Не варто розповідати маленькому пацієнту про наслідки відмови від маніпуляцій, тобто залякувати його. Дитина не стане від цього хоробрішою, проте до страху додадуться почуття тривоги та провини.

З’ясування причини страху

Спробуйте з’ясувати свідомі причини страху дитини. Інколи діти уявляють, що ін’єкція є смертельно небезпечною або шприц може витягнути з них усю кров. Якщо дитина поділиться з вами своїми хвилюваннями, подякуйте їй та поставтеся до них серйозно. Запропонуйте найбільш переконливий, показовий приклад, що допоможе розвіяти страхи.

Емоційний контакт

Після закінчення процедури обов’язково похваліть дитину.

Наприклад: «Виявляється, ти дуже хоробрий! Молодець!» або «Я бачила, що ти намагався не плакати! Ти дуже сміливий!».

Надіємося, дана інформація буде корисною і Ваші дітки з легкістю подолають страх перед  медичними процедурами.