polipy.jpg

07.01.2023 Загальне

Ніс людини не тільки прикрашає її зовнішність, але й виконує ряд важливих для організму функцій. Саме через носову порожнину до організму людини потрапляє усім нам необхідний кисень, який забезпечує важливі обмінні процеси в усіх органах та системах.

Завдяки складній анатомії носової порожнини, повітря, яке проходить через неї, здатне очищуватися від вірусів, бактерій чи інших чужорідних факторів. Одночасно, повітря під час проходження через порожнину носа зігрівається та зволожується. Після такого важливого процесу підготовки в носовій порожнині, легені отримують очищене повітря, з якого без перешкод можуть всмоктувати кисень, необхідний для потреб організму людини.

Не варто забувати й про таку важливу функцію носової порожнини, як нюх. Завдяки сприйняттю запахів людина орієнтується не тільки в якості їжі, яку споживає, але й може розпізнати небезпечні сполуки у вдихуваному повітрі.

Слід відмітити, що носова порожнина є початком багатьох рефлекторних дуг, які дають змогу адекватно взаємодіяти організму людини з навколишнім середовищем. Зокрема, носове дихання тісно пов’язане з функціонуванням бронхо-легеневої системи. При адекватному носовому диханні,  повітря вільно проходить через бронхіальне дерево до легень, і навпаки. Нормальне носове дихання впливає на задовільне функціонування надзвичайно важливого органа – діафрагми, від роботи якого залежить функціонування органів як грудної, так і черевної порожнини. Не слід забувати і про взаємозв’язок між порожниною носа та статевою сферою чоловіків та жінок.

Однак, є ряд захворювань носової порожнини , які спричинюють порушення її  нормального функціонування і не тільки. Постійна закладеність носа, зниження або втрата нюху досить часто стають причинами соціальної дезадаптації людини. Краплі для носа, носові хусточки, суперечки в родині через постійне хропіння – це не весь перелік незручностей, які переживає людина з порушеним носовим диханням. Погіршення носового дихання є симптомом багатьох серйозних проблем в порожнині носа. Серед таких захворювань, досить часто, є поліпозний риносинусит. Поліпозний риносинусит – це хронічний запальний процес, під час якого в носовій порожнині та приносових пазухах з’являються утвори або поліпи, схожі на грона винограду. Саме вони заважають нормальному транспортуванню повітря в нижні дихальні шляхи.

Частоту наявності поліпів у носі точно визначити не вдається, однак вважається, що дана патологія зустрічається в 4-5 % населення. Досить часто поліпоз у носі може зустрічатися паралельно з іншими захворюваннями. Наявність поліпів у носовій порожнині поєднується з такими супутніми захворюваннями як, алергічні, бронхіальна астма, муковісцидоз тощо і може несприятливо впливати на перебіг останніх.

На жаль, причин виникнення поліпів у носовій порожнині є дуже багато. Для визначення природи даного захворювання та вибору правильної тактики лікування у кожному конкретному випадку, пацієнт потребує комплексного діагностичного обстеження, яке повинно включати ендоскопічний огляд носової порожнини, комп’ютерну томографію носової порожнини та приносових пазух, а також ряд лабораторних обстежень. Застосування таких високоточних методів діагностики допоможе розібратися в причинах виникнення поліпів у носі та своєчасно розпочати лікування.

Щоб мати змогу насолоджуватися життям, відчувати аромат квітів та їжі, дихати на повні груди, у випадку порушеного носового дихання, погіршення чи втрати нюху, слід звернутися до отоларинголога, щоб ретельно обстежити носову порожнину, з‘ясувати причину проблеми та своєчасно розпочати лікування.


holter.jpg

01.01.2023 Загальне

Добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ) — це один з найбільш інформативних методів оцінки  коливань артеріального тиску у звичних для людини умовах протягом доби. У порівнянні з одноразовим вимірюванням, добовий моніторинг тиску дозволяє максимально ефективно діагностувати артеріальну гіпертензію.

Основні показання до проведення ДМАТ

Діагностичні, коли первинно ( без медикаментозного лікування) діагностується наявність чи відсутність гіпертензіі. З метою контролю підібраної терапії — перевіряється рівень артеріального тиску на фоні підібраної терапії, та, при потребі, коригується схема лікування.

Протипоказаннями до ДМАТ

  • Шкірні захворювання (інфекційні)
  • Ураження судин і важкі  травми рук .
  • Хвороби крові в період загострення.
  • Істотні порушення серцевого ритм.
  • Показники артеріального тиску понад 200 мм рт. ст.

Як підготуватися до добового моніторингу тиску?

Для досягнення інформативних результатів і мінімізації похибок особливе значення має правильна поведінка хворого під час ДМАТ.

На час проведення ДМАТ скасовується прийом деяких препаратів, які можуть вплинути на зміну артеріального тиску ( по узгодженні з лікарем). Під час вимірювання тиску рука, на якій знаходиться манжет, повинна бути випрямлена та розслаблена. Якщо манжета трохи сповзе, її потрібно акуратно поправити. Ні в якому разі не можна допустити перегин трубки насоса.

Якщо вимірювання артеріального тиску застало пацієнта під час ходьби, то необхідно (бажано) зупинитися, розслабити руку і дочекатися закінчення вимірювання. У день ДМАТ виключаються будь-які важкі фізичні навантаження. Пацієнт не повинен приймати водні процедури.


hrudne-vyhodovuvannia.jpg

17.09.2022 Загальне

Грудне вигодовування – перші кроки після пологів

Грудне вигодовування – перші дні, тижні…

Перша година після народження
Коли пологи вже позаду і ви тримаєте в руках рідне немовлятко — з чого ж почати? Як не дивно, починати треба з… відпочинку! Адже не тільки ви добре попрацювали, але й маля дуже старалося. Тільки для того, щоб цей відпочинок був ефективним і після нього настав наступний етап вашого з новонародженим життя, потрібно забезпечити максимальну природність усього, що відбувається. Тобто потрібно, щоб вам обом було тепло, щоб світло не било в очі, щоб вас нічого не турбувало, а малюк перебував у контакті «шкіра до шкіри» з мамою. Ці чарівні хвилини першого впізнавання та знайомства дають величезну радість і насолоду.

У пошуках грудей
Через деякий час відпочинку (що може зайняти 20-40 хвилин) малюк прокидається. Він відкриває очі та дивиться на вас зовсім космічним поглядом… Далі може відкривати рот, шукає та торкається вас ручками, намагається спробувати на смак та лизнути груди язичком…

У пошуках грудей новонароджений починає повзти, тикатись і нарешті знаходить груди та присмоктується. Можливо, він не одразу почне смоктати. Можливо, лизне, відпустить, відправиться шукати іншу грудь, повторить із нею те ж саме. Не треба квапити дитину або намагатися нею керувати, нею керує сама природа. Не слід змушувати дитину брати груди, якщо вона поки не готова це робити.

Можна трошки простимулювати активність та інтерес дитини, допомогти їй зорієнтуватися. Торкатися, гладити її, розмовляти з нею, створити руками упор для її ніжок, щоб допомогти повзти. Також можна допомогти подати їй грудь, направляючи її до носика маляти, не прямо в ротик.

Якщо ж дитина не прокинулася та не взяла груди навіть після 2 годин тісного спілкування, непогано буде зцідити кілька крапель молозива прямо до ротика. Це може допомогти малюкові прокинутися. Буде добре, якщо маляті вдасться прикластися до обох грудей та посмоктати стільки, скільки йому буде потрібно.

Вчити чи не вчити?
Часто запитують, чи потрібно вчити дитину брати груди, а маму — давати груди. Однозначної відповіді на це запитання немає. Тому що, з одного боку, в природних умовах, коли все проходить нормально, у всіх учасників процесу є інстинктивна поведінка, яка допомагає зрозуміти, що потрібно робити. І якщо дитина здорова, то вона цілком здатна розібратися, коли і як їй смоктати груди.

Знову ж таки, у природних умовах і мама діє не тільки інстинктивно, але й до моменту народження власної дитини має досить накопиченого досвіду спостережень та материнських знань, якого вона набуває протягом свого життя.

На жаль, у сучасному суспільстві набуття такого досвіду зазвичай є дуже проблематичним, найчастіше його просто немає або його зовсім недостатньо. З іншого боку, при сучасному рівні розвитку медицини й пологи рідко проходять без різноманітних втручань та ліків, кожне з яких має вплив на післяпологовий стан мами та новонародженого. І в цих умовах вони просто не можуть поводитися природно, що в поєднанні з відсутністю материнського досвіду і призводить до труднощів у налагодженні грудного вигодовування.

Тому дедалі частіше новонародженим мамі та дитині потрібна допомога в опануванні навичок грудного вигодовування. Вчитися багатьом основним речам можна та потрібно до пологів, і надалі не завадить звертатися за допомогою, підтримкою, відповідями на всі запитання. Таку допомогу мамі може надати консультант із грудного вигодовування, група підтримки ГВ або досвідчена мама-годувальниця. Якщо ж виникають серйозні труднощі або навіть проблеми, то тим більше необхідно зв’язатися із кваліфікованим фахівцем з грудного вигодовування.

 

Як налагоджувати грудне вигодовування в перші дні та тижні?

Дуже важливо вчитися розпізнавати сигнали дитини про потребу дати груди. Адже плач — це пізня ознака того, що маля хоче смоктати. Орієнтуватися слід на ранні ознаки: дитина повертає голову в бік мами, відкриває ротика, висовує язичка, шукає маму та груди, тягне ручки до рота. Значно полегшує процес взаємного навчання спільне перебування, постійна близькість і контакт «шкіра до шкіри».

Звертайте увагу на те, скільки малюк спить — тобто, чи не занадто він сонний. Адже в цей період для новонародженого значно важливіше навчитися смоктати груди, ніж спати. А ще краще — поєднувати, тобто смоктати, дрімаючи на грудях. Вважають, що здоровий новонароджений прикладається до грудей щонайменше 10–12 разів на добу, тобто смокче не менше ніж приблизно раз на 2 години.

Щоб зрозуміти, чи достатньо дитина отримує власне їжі (молозива, а потім молока), потрібно стежити за тим, скільки виходить мокрих і брудних підгузків на добу. Якщо з немовлям та молоком усе гаразд, то в перші дні добре виходить меконій — первородний кал. А після приходу молока змінюється колір та консистенція випорожнень, за добу дитина бруднить не менш як 3 підгузки. Нормально, якщо в перші 2 тижні сечовипускань за добу виходить приблизно стільки ж, скільки дитині днів (плюс 1 раз).

Ефективне прикладання

Не забувайте стежити за тим, як малюк бере груди. Щоб дитина ефективно смоктала, їй потрібно захопити більшу частину ареоли. При цьому мамі не боляче, а малюк активно та спокійно смокче, ковтає, не засмоктує багато повітря, не випускає грудь. Добре смоктати малюк вчиться. Й найвдаліший для навчання час — якраз час до приходу молока, коли м’які груди зручно захоплювати.

Один із дуже важливих моментів — звертаємо увагу на те, щоб мамі було зручно годувати, щоб мама мала можливість відпочивати, адже їй відпочинок просто необхідний після пологів. Для цього, по-перше, потрібно заздалегідь дізнатися про зручні пози при годуванні, спробувати та навчитися годувати лежачи, намагатися відпочивати, поки малюк смокче. А по-друге, вся сім’я повинна подбати про маму, побут та інші справи, щоб мама не дуже втомлювалася та могла своєю чергою подбати про дитину.

Ну й звичайно, грудне вигодовування — це не стільки і не тільки про їжу. Грудне вигодовування, і не тільки в перші дні — це спілкування, захист та безпека для дитини, виховання, радість, це любов у одному зі своїх найкращих виявів!

Інформація підготовлена на основі матеріалів з сайту громадської організації «Молочні ріки України», https://breastfeeding.org.ua/

 


ole_4071.jpg

05.04.2022 Загальне

Для правильного лікування будь-якої хвороби дуже важливо точно поставити діагноз. Іноді лікарю досить оглянути хворого і вислухати його скарги, щоб виявити певну хворобу. Але одні й ті ж симптоми можуть з’являтися при різних захворюваннях, а зовнішній вигляд хворого і загальні аналізи не завжди в змозі дати підказку для встановлення правильного діагнозу. У таких випадках виникає необхідність у більш точних діагностичних методах.

Ультразвукове дослідження (УЗД) — діагностичний метод, який допомагає поставити правильний діагноз при багатьох захворюваннях. Особливо актуальний він для діагностики хвороб органів черевної порожнини.

УЗД органів черевної порожнини, нирок, наднирників

Звичайна підготовка пацієнта до дослідження органів черевної порожнини обстеження натщесерце з обмеженням харчування напередодні, тобто за 1-2 дні до проведення дослідження виключіть із раціону продукти, які викликають здуття, газовані напої, легко повечеряйте напередодні дослідження не пізніше 19.00 і вранці натщесерце йдіть до лікаря.

Якщо дослідження призначене в 2 половині дня, вранці допускається легкий сніданок не пізніше 6-8 годин до дослідження. Для якісної підготовки до дослідження рекомендують також застосування активованого вугілля, Еспумізан. Дітям 1-го року життя УЗ-дослідження черевної порожнини проводиться натщесерце через 3-3,5 години від останнього годування. При вираженому метеоризмі необхідно застосування Еспумізану відповідно до інструкції.

УЗД органів малого тазу у жінок

Проводиться двома способами: трансабдомінально і трансвагінально. Для трансабдомінального дослідження (через черевну стінку) необхідно наповнити сечовий міхур. Для чого за 2 години до дослідження випити не менше 1 літра негазованої рідини або протягом 3-4 годин не мочитися. Для дослідження трансвагінальним датчиком не забудьте правила підготовки візиту до гінеколога.

УЗД сечового міхура і передміхурової залози (трансабдомінально)

Проводиться при наповненому сечовому міхурі. Для чого за 2 години до дослідження випити не менше 1 літра негазованої рідини або протягом 3-4 годин не мочитися

УЗД молочних залоз

Проводиться в першу фазу менструального циклу — на 7-10 день від початку менструації. До 40 років виконується як базове дослідження, після 40 років – додатково до рентгенівської мамографії при наявності показань.

Доплерівська ультрасонографія судин печінки та портальної системи

Приготування: Натще та в першій половині дня. Бажано провести печінкові проби (аналіз крові) до обстеження.

УЗД жовчевого міхура

Приготування: Обстеження проводять натще в першій половині дня або, принаймні, необхідно утриматися від їжі за 4–5 годин до обстеження.

УЗД наднирників

Натще. Протягом 2–3 діб призначають безшлакову дієту. При метеоризмі показано застосування еспумізану або активованого вугілля та ферментних препаратів за 2–3 дні до обстеження.

УЗД сечового міхура та простати (трансабдомінально)

Приготування: Обстеження проводять із наповненим сечовим міхуром (можна випити до 500 г води за 1 год. до обстеження і обов’язково утриматися від сечовипускання).

УЗД простати (трансректально)

Приготування: Можна проводити без приготування. Оптимально зробити невеличку клізму за 2 години до обстеження. Не бажано проводити на фоні гострого геморою. Рекомендовано утриматися від надмірної вечері напередодні обстеження. Протипокази до обстеження: запальні процеси та травми ампули прямої кишки, геморої, нориця в стадії загострення.

УЗД щитовидної залози, суглобів, м’яких тканин, вилочкової залози, периферичних лімфовузлів

Не вимагає підготовки.


endokrinilog.jpeg

04.04.2022 Загальне

Лікар-ендокринолог займається вивченням гормональної функції організму, проводить діагностику і лікування захворювань, які пов’язані з порушенням вироблення тих чи інших гормонів та їх впливом на органи людини. Всі процеси в організмі людини відбуваються під впливом ендокринної системи. Під дією гормонів відбувається закладка органів репродуктивної системи, ріст і розвиток організму. Ендокринна система впливає на психоемоційне та фізичне здоров’я, на обмінні процеси, а також на здатність до зачаття, виношування і народження дитини.

Цукровий діабет за поширеністю посідає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних хвороб. На жаль, кожні шість секунд діагностують два нових випадки цукрового діабету й одну смерть від його ускладнень.  Сліпота, інфаркт міокарда, інсульт, гангрена нижніх кінцівок, ураження нирок — ускладнення, до яких може призвести захворювання. Тому на сьогодні широко привертається увага до цієї недуги. На думку експертів, діабет – не вирок, а спосіб життя і чим швидше виявити захворювання, тим легшим буде лікування. Одним з важливих компонентів надання допомоги є постійна співпраця лікаря і пацієнта із розробкою індивідуалізованих схем лікування недуги: постійним контролем харчування, грамотним підходом до фізичного навантаження, адекватно корегованої медикаментозної терапії.

Лікарі-ендокринологи особливу увагу приділяють питанням наслідків йодного дефіциту в умовах Прикарпаття, розглядаючи його як вирішення однієї з глобальних проблем здоров’я людей. Спектр йододефіцитних захво­рювань у кожному віці має свої особливості: для плоду – це спонтанні викиди, мертвонароджуваність, вроджені вади розвитку, перинатальна смертність; для немовляти – вроджений гіпотиреоз, дитяча смертність, при вира­женому дефіциті йоду – ендемічний неврологічний крети­нізм; у дітей та підлітків – це затримка фізичного і психіч­ного розвитку, юнацький гіпотиреоз, зростання патологічних змін щитоподібної залози, час­тоти виникнення вузлових форм зобу, аутоімунного тиреоїдиту тощо, висока захворюваність та схильність до хронічних захворювань, погіршення інтелектуальних здібностей, у дівчаток-підлітків – порушення у становленні репродуктивної сис­теми; у вагітних – не виношування вагітності, передчасні пологи, у решти дорослих – гіпотиреоз, зоб, зниження ро­зумової функції, підвищена сприйнятливість до радіа­ційного опромінення, безпліддя. Найфатальнішим нас­лідком дефіциту йоду є народження розумово неповноцінних дітей. Окремою групою ризику є вагітні жінки. Кількість ва­гітних із цією патологією щорічно зростає, що можна по­в’язати з відсутністю своєчасної профілактики існуючого на території нашої держави йодного дефіциту.

Після аварії на ЧАЕС в 1986 р., патологія щитоподібної залози посіла перше місце серед усіх ендокринопатій в Україні та на Прикарпатті. Чорнобильська катастрофа додала нових аспектів проблемі, зокрема щодо впливу малих доз опромінення та підвищення захворюваності на рак щитоподібної залози.

Ендокринолог підходить комплексно до вирішення поставленого перед ним завдання. Відділення надає спеціалізовану допомогу з ендокринними захворюваннями, такими як:

  • цукровий діабет 1 типу, 2 типу;
  • дифузний токсичний зоб;
  • гіпотиреоз;
  • вузлові захворювання щитоподібної залози;
  • захворювання паращитоподібних залоз (гіперпаратиреоз,гіпопаратиреоз);
  • підгострий тиреоідит; аутоімунний тиреоідит;
  • хронічна наднирникова недостатність;
  • гормонально-активні пухлини наднирникових залоз (феохромацитома, альдостерома, синдром Іценко-Кушинга);
  • гормонально-активні пухлини гіпофіза (акромегалія, пролактинома, Хвороба Іценко-Кушинга);
  • нецукровий діабет;
  • ендокринний остеопороз;
  • ожиріння;
  • порушення статевого розвитку (ранній статевий розвиток. Затримка статевого розвитку);
  • безплідність;
  • гіперандрогенія;
  • клімактеричний синдром.

Пріоритетні напрямки роботи відділення

Діагностика, профілактика та лікування цукрового діабету та його хронічних мікросудинних (синдром діабетичної стопи, ретинопатія, нефропатія) і макросудинних (інфаркт міокарда, інсульт) ускладнень, нейропатій

Діагностика вузлових захворювань щитоподібної залози: диференціація доброякісної або злоякісної природи вузлових утворень, інтерпретація результатів біопсії та оцінка молекулярних маркерів, початкового ризику і проведення скринінгових процедур для виявлення злоякісного новоутворення.

Робота з раннього виявлення цукрового діабету в осіб з факторами ризику:

  • Артеріальна гіпертензія
  • Дисліпідемія
  • Ожиріння
  • Цукровий діабет
  • Куріння
  • Обтяжений сімейний анамнез цукрового діабету, раптової смерті, ураження периферичних артерій
  • Не виношування вагітності.

За допомогою клінічних, лабораторних, інструментальних методів досліджується функціональний стан залоз внутрішньої секреції та ускладнення зі сторони інших органів і систем організму при порушеннях діяльності означених залоз.

У відділі здійснюється моніторинг рівня глюкози у крові, добової глюкозурії та протеїнурії, визначається рівень глікозильованого гемоглобіну; досліджуються біохімічні показники (креатинін, сечовина, швидкість клубочкової фільтрації, АсАТ, АлАТ, ліпідограма, білки крові та ін.), що відображають стан вуглеводного, ліпідного обміну, функцію нирок і печінки при ендокринних захворюваннях.

У відділі ендокринології застосовуються сучасні інструментальні, гормональні методи дослідження:

  • ультразвукова діагностика захворювань щитоподібної залози та серця, органів черевної порожнини, нирок, статевих органів;
  • добове моніторування артеріального тиску, ЕКГ;
  • визначення гормональних показників (рівень ІРІ, С-пептид, рівень ТТГ, Т3в. Т4в, АТТПО, кальцитонін, тиреоглобулін крові, паратгормон, віт. Д, кортизол, АКТГ, ФСГ, ЛГ, тестостерон, пролактин крові та ін.  );
  • визначення імунологічних показників;
  • спільно з відділенням функціональної діагностики розроблений та впроваджений у практику новий метод діагностики захворювань щитоподібної залози – еластометрія та еластографія.

Сучасне устаткування центру, апаратурне забезпечення, висококваліфіковані спеціалісти дають змогу проводити багатопрофільні обстеження і лікування в галузі ендокринології, надавати фахову консультативну допомогу пацієнтам із складними діагностичними випадками.


uzdsrc.jpg

01.04.2022 Загальне

Ехокардіоскопія (синонім УЗД  серця) — метод дослідження і діагностики порушень будови і механічної (скоротливої) діяльності серця.  Він дозволяє оцінити скорочувальну здатність серця та його структуру, а також артеріальний тиск в порожнинах серця.

Ехокардиоскопія застосовується для вивчення будови самого серця (розміру порожнин, функціонального стану клапанів, товщини стінок серця), а також тканин, щойого оточують.

Ехокардіоскопія показана при ішемічній хворобі серця, вегето-судинній дистонії, болях невідомої природи в ділянці серця, вроджених або набутих вадах серця.  Підозрі на перикардит чи захворювання аорти. Приводом для його проведення може бути і зміна електрокардіограми, шуми в серці, порушення його ритму, гіпертонічна хвороба, наявність ознак серцевої недостатності.

Протипоказів до його проведенн нема.

Рекомендовано перед ЕхоКс не вживати каву чи інщі продукти, що сприяють прискореному серцебиттю.


holter-1.jpg

31.03.2022 Загальне

Добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ) — це один з найбільш інформативних методів оцінки  коливань артеріального тиску у звичних для людини умовах протягом доби. У порівнянні з одноразовим вимірюванням, добовий моніторинг тиску дозволяє максимально ефективно діагностувати артеріальну гіпертензію.

Основні показання до проведення ДМАТ

Діагностичні, коли первинно ( без медикаментозного лікування) діагностується наявність чи відсутність гіпертензіі. З метою контролю підібраної терапії — перевіряється рівень артеріального тиску на фоні підібраної терапії, та, при потребі, коригується схема лікування.

Протипоказаннями до ДМАТ

  • Шкірні захворювання (інфекційні)
  • Ураження судин і важкі  травми рук .
  • Хвороби крові в період загострення.
  • Істотні порушення серцевого ритм.
  • Показники артеріального тиску понад 200 мм рт. ст.

Як підготуватися до добового моніторингу тиску?

Для досягнення інформативних результатів і мінімізації похибок особливе значення має правильна поведінка хворого під час ДМАТ.

На час проведення ДМАТ скасовується прийом деяких препаратів, які можуть вплинути на зміну артеріального тиску ( по узгодженні з лікарем). Під час вимірювання тиску рука, на якій знаходиться манжет, повинна бути випрямлена та розслаблена. Якщо манжета трохи сповзе, її потрібно акуратно поправити. Ні в якому разі не можна допустити перегин трубки насоса.

Якщо вимірювання артеріального тиску застало пацієнта під час ходьби, то необхідно (бажано) зупинитися, розслабити руку і дочекатися закінчення вимірювання. У день ДМАТ виключаються будь-які важкі фізичні навантаження. Пацієнт не повинен приймати водні процедури.


ole_4136.jpg

30.03.2022 Загальне

Це проба з дозованим фізичним навантаженням. За допомогою якої можна дізнатись толерантність людини до фізичних навантажень (здатність людини  переносити те чи інше фізичне навантаження). Дане дослідження показане людям із захворюваннями серця, так і людям, які не пред’являють скарг зі сторони судинно-серцевої системи для виявлення прихованої патології.

Показання для проведення тредміл тесту

Обстеження пацієнтів, що не пред’являють скарги зі сторони серцево-судинної системи:

  • Осіб старше 40 років, зайнятих в сфері соціально значимих професій (водії громадського транспорту, пілоти, льотчики, машиністи та ін), а також осіб, що займаються спортом;
  • Чоловіків старше 40 років і жінок старше 50 років, що мають в анамнезі два і більше фактори ризику серцевої патології – цукровий діабет, артеріальна гіпертонія, наявність раптової серцевої смертності у найближчих родичів молодше шістдесяти років, підвищення рівня холестерину в крові і супутні порушення ліпідного обміну, ожиріння, куріння;
  • Пацієнтів старше 40 років перед плановим оперативним втручанням в області гінекології, загальної хірургії, урології, онкології та інших хірургічних профілів (при необхідності).

Обстеження пацієнтів зі скаргами з боку серця:

  • Діагностика ІХС, уточнення функціонального класу (ФК – класифікаційний критерій, що дозволяє розмежувати ступінь прояву клінічних або інструментальних даних в залежності від ступеня фізичного навантаження);
  • Оцінка проведеної медикаментозної терапії, або проведеного кардіохірургічного лікування;
  • Діагностика «німий» ішемії міокарда (безсимптомна ішемія, виявлена на ЕКГ);
  • Діагностика артеріальної гіпертонії;
  • Експертиза непрацездатності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або після перенесеного інфаркту міокарда.

Протипоказання для проведення дослідження

Незважаючи на простоту в використанні, доступність, точну діагностику і відносну безпеку для пацієнта, все-таки існують протипоказання для проведення тредміл тесту. До них відносяться:

  • Гострі судинні патології — гострий інфаркт міокарда, інсульт, аневризма аорти, системні тромбоемболії (легеневої, брижі, стегнової артерій), тромбоз вен нижніх кінцівок,
  • Гострі інфекційні та гарячкові стани,
  • Гостра ревматична лихоманка, гострий перикардит, гострий міокардит,
  • Хронічні захворювання серця в стадії декомпенсації — пороки серця, виражена серцева недостатність, набряк легень, складні порушення ритму.
  • Захворювання дихальної, травної, ендокринної систем в стадії декомпенсації (бронхіальна астма, цироз печінки, цукровий діабет та ін).
  • Вживання кави та паління сигарет в день обстеження забороняється. Водний режим дозволений в звичному обсязі.

Також необхідно мати зручний одяг, спортивне взуття, рушничок.


ekg.jpg

29.03.2022 Загальне

Електрокардіографія дозволяє діагностувати багато кардіологічних захворювань.

Показаннями для ЕКГ є:

1. Планове (профілактичне) обстеження дітей, підлітків, вагітних, військовослужбовців, водіїв, спортсменів, осіб старше 40 років, пацієнтів перед хірургічним втручанням, пацієнтів з іншими захворюваннями (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, захворювання легенів, хвороби травної системи та інше).

2. Діагностика захворювань:

  • Артеріальна гіпертонія;
  • Ішемічна хвороба серця (ІХС), в тому числі інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз;
  • Ендокринні, дисметаболічні, алкогольно-токсичні захворювання серця.
  • Хронічна серцева недостатність;
  • Вади серця;
  • Порушення ритму і провідності ( різноманітні перебої в роботі серця, відчуття прискореного чи сповільненого серцебиття).
  • Перикардити ( запалення навколосерцевої сумки).

3. Контроль після лікування перерахованих захворювань (медикаментозного або кардіохірургічного).


ukoly_4-500x366-1.jpg

28.03.2022 Загальне

Одним з методів лікування больового синдрому в практиці лікаря невролога є лікувальна блокада. Анестезуючі блокади, розриваючи порочне коло: біль – м’язевий спазм – біль, надають виражений патогенетичний вплив на больовий синдром.

Лікувальна блокада — це сучасний метод терапії больового синдрому та інших клінічних проявів захворювань, заснований на введенні лікарських речовин безпосередньо у патологічний осередок, відповідальний за формування больового синдрому. У порівнянні з іншими методами (медикаментозний, фізіотерапевтичний, масаж, мануальна терапія, голкотерапія та ін.), лікувальні блокади застосовуються порівняно недавно — приблизно 100 років і принципово відрізняються від інших методів терапії больових синдромів. Основна мета блокади — по можливості усунути причину болю. Але важливим моментом є і боротьба з самою болем. Ця боротьба повинна бути проведена досить швидко, з найменшою кількістю побічних ефектів, матеріальних і тимчасових витрат. Іншими словами швидко і ефективно. Саме цим умовам відповідає метод блокад.

Види лікувальних блокад — локальні і сегментарні

Локальні блокади роблять безпосередньо в зоні ураження, в зоні зміненої реакції тканини, під вогнища ураження або навколо них, де є запалення, рубець та ін. Вони можуть бути периартикулярними (в навколосуглобових тканини) і периневральними (в канали, де проходять нерви).

До сегментарних відносять паравертебральні блокади, тобто в проекцію певних сегментів хребта. Варіант такої сегментарної терапії має пояснення. Кожному сегменту хребта і спинномозковому нерву відповідає певна ділянка шкіри, сполучної тканини, м’язи і певний «відрізок» кісткової системи. У сегменті відбувається перемикання нервових волокон, тому можливий і перехресний вплив. Впливаючи за допомогою внутрішньошкірного введення лікарської речовини в певний дерматом, можна впливати як на відповідний сегмент хребта, так і на стан внутрішніх органів, які блокуються даними сегментом спинного мозку, досягаючи терапевтичного ефекту. І, навпаки, при захворюваннях внутрішніх органів у певному сегменті може відбуватися пораження відповідного дерматома або міотома. Відповідно до цього ж механізму за допомогою впливу на міотом або склеротом можна досягати терапевтичного впливу на внутрішні органи.

Які препарати використовують для блокад

Переважно це місцеві анестетики (новокаїн, лідокаїн та ін.) І стероїдні препарати (дипроспан, кеналог та ін.), Можливе застосування судинних препаратів. Лікарські засоби відрізняються один від одного по тривалості ефекту, за рівнем токсичності, по ефективності, за механізмом дії. Тільки лікар може визначити чи показана  блокада в даному випадку, яким препаратом користиватись і якому варіанту блокади віддати перевагу.

Перевага методу лікувальних блокад

  • Швидкий знеболюючий ефект. Швидкий знеболюючий ефект блокад обумовлений тим, що анестетик безпосередньо зменшує підвищену импульсацию переважно по повільним провідникам нервової системи, за якими і поширюється хронічний біль. При інших методах (електронейростімуляціі, голкотерапії та інших фізичних факторах) відбувається стимуляція переважно ж швидких нервових провідників, що рефлекторно і опосередковано гальмує больову імпульсацію, тому знеболюючий ефект розвивається повільніше.
  • Мінімальні побічні ефекти. При медикаментозному методі (прийом таблеток або внутрішньом’язові ін’єкції) лікарські препарати спочатку потрапляють у загальний кровотікі тільки потім, в меншій кількості — у хворобливий вогнище. При блокаді ж лікарські речовини доставляються безпосередньо в патологічний осередок, і тільки потім в меншій кількості надходять в загальний кровотік.
  • Можливість багаторазового застосування. Звичайно, при блокаді анестетик лише тимчасово перериває больову, патологічну імпульсацію, зберігаючи інші види нормальних нервових імпульсів. Однак тимчасова, але багаторазова блокада больової імпульсації з патологічного вогнища дозволяє домогтися вираженого і тривалого терапевтичного ефекту. Тому лікувальні блокади можуть застосовуватися багаторазово, при кожному загостренні.
  • Комплексні терапевтичні ефекти. Крім основних переваг (швидкого знеболення, мінімального токсичного ефекту) лікувальні блокади мають цілу низку терапевтичних ефектів. Вони знімають на тривалий час місцеву патологічну м’язову напругу і судинний спазм, запальну реакцію, набряк. Вони відновлюють порушену трофіку місцевих тканин. Лікувальні блокади, перериваючи больову імпульсацію з патологічного осередку, призводять до нормалізації рефлекторних зв’язків на всіх рівнях центральної нервової системи.

Таким чином, лікувальні блокади є патогенетичним методом терапії клінічних проявів ряду захворювань і больових синдромів. Досвід застосування лікувальних блокад говорить про те, що лікувальні блокади є одним з ефективних методів лікування больового синдрому.

Однак треба пам’ятати, що лікувальні блокади, як і будь-який інший метод терапії, особливо ін’єкційний, пов’язаний з ризиком виникнення деяких ускладнень, має свої показання, протипоказання і побічні ефекти.


Ми щиро хочемо, щоб кожен, хто завітає до нас, переконався,що, живучи в Україні, вже сьогодні можна отримувати медичну допомогу європейського рівня. Для цього ввесь наш персонал щодня працює над удосконаленням технічної, інструментальної бази, а також власних умінь і знань. Дякуємо і цінуємо можливість Вам допомогти!

Лікувально-діагностичний центр Клініка святого Луки © 2015-2024

Translate »