Наша область відноситься до регіону з природним дефіцитом йоду. Без йоду неможливе нормальне функціонування щитовидної залози, основна функція якої регулювати обмін речовин.

Йод – мікроелемент, який необхідний для синтезу гормонів щитовидної залози (ЩЗ). В результаті нестачі йоду порушується робота ЩЗ, що призводить до йододефіцитних захворювань таких як гіпотиреоз, кретинізм, ДНЗ, вузлові зоби. У жінок виникають проблеми з невиношуванням вагітності.

Першими ознаками дисфункції ЩЗ є погіршення пам’яті, уваги, сонливість протягом дня, сухість шкіри, випадіння волосся, у жінок порушення менструального циклу, швидка втомлюваність, збільшення маси тіла, набряки повік особливо зранку, загальна слабкість. Системи захворювання з’являються поступово.

Є групи ризику у яких найбільш ймовірний ризик розвитку йододефіцитних захворювань:

вагітні жінки та жінки в період грудного вигодовування;
діти;
підлітки.

У дітей йододефіцит проявляється затримкою фізичного, статевого та інтелектуального розвитку. Такі діти мають проблеми з навчанням, в школі їм важко вчитися, вони швидко втомлюються. Щоб запобігти виникненню йододефіцитних захворювань необхідно проводити профілактику дефіциту йоду.

Є 3 види профілактики:

Масова
Групова
Індивідуальна.

Масова профілактика передбачає йодування найбільш широко вживаних продуктів харчування: вода, сіль, хліб, молочні продукти.

Індивідуальна – передбачає призначення препаратів йоду в фізіологічно добовій потребі для індивідуальної людини.

Групова профілактика передбачає призначення препаратів йоду людям з групи ризику, тобто, жінки вагітні та в період грудного вигодовування, діти, підлітки.

У наш час ідеальним продуктом для профілактики йододефіциту є йодована сіль. Вміст йоду у такій солі становить 40 мкг/1 гр. Тобто, якщо враховувати, що добова норма для дорослої людини 5гр то в ній власне буде міститися 200мкг йоду, що є добовою нормою для дорослої людини. Проте слід не забувати : щоб зберегти цей цінний мікроелемент в солі їжу необхідно солити наприкінці варіння, або перед споживанням.

Далі читати

На жаль, літня пора року – це час сприятливий не лише для відпочинку, але й для розвитку таких небезпечних хвороб, як гострі кишкові інфекції(ГКІ). Це група інфекційних захворювань, що здатні уражати різні відділи шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються виникненням блювоти, діареї, підвищенням температури тіла. Заразитися можна аліментарним шляхом (при вживанні ураженої їжі, води), контактно-побутовим (через порушення правил особистої гігієни), рідше повітряно-краплинним ( у випадку вірусних інфекцій).

Варто наголосити, що найнебезпечнішими ГКІ є для дітей та осіб похилого віку.

Якщо Ви запідозрили у себе, чи рідних прояви гострої кишкової інфекції, то варто негайно звернутися за медичною допомогою, особливо якщо:

у людини відмічаються часті рідкі випорожнення ( більше 5разів на добу);
багаторазова блювота;
різке підвищення температури тіла до 38-39 *С;
переймоподібні, ріжучі болі в животі;
наявність крові та/або слизу у випорожненнях;
виникнення судом, особливо у дітей;
ранній дитячий, чи похилий вік людини.

Пам’ятайте, що кожен з таких симптомів є особливо небезпечним, а тому самолікування, тривала відсутність необхідної допомоги дозволяють інфекції проявитися у найагресивнішій мірі та збільшують ризик виникнення важких ускладнень.

Щоб уберегти себе від гострих кишкових інфекцій улітку, коли висока температура повіттря є особливо сприятливою для розмноження патогенних, та умовно патогенних мікроорганізмів, необхідно знати доволі прості правила їх профілактики:

вживати лише бутильовану, або кип’ячену воду;
дотримуватися правил особистої гігієни (часто мити руки з милом,особливо перед прийомом їжі та після відвідування туалету);
мити овочі та фрукти чистою проточною водою перед їх уживання, для дітей – ошпарювати їх окропом;
зберігати продукти, що швидко псуються в холодильнику , враховуючи терміи їх вживання, зазначені виробником;
не брати такі продукти в далекі поїздки ( особливо ковбасні вироби, кондитерські з кремом, молочні продукти).

Не жартуйти з власним здоров’ям, та у випадку появи вище перелічених небезпечних симптомів гострої кишкової інфекції негайно викликати швидку медичну допомогу! Якщо ж захворювання протікає в‘яло, або Вам важко визначити причину свого нездужання – не займайтеся самолікуванням, щоб не загострити ситуацію. Краще звертніться за порадою до лікаря. В нашому «Лікувально-діагностичному центрі святого Луки» лікарі – терапевти та гастроентерологи допоможуть Вам вибрати найбільш вірну тактику лікування. Пам’ятайте, що профілактика захворювання, їх рання діагностика та правильний підхід до лікування – вірна запорука здоров’я!

Статтю підготувала лікар-терапевт Куців Марія Володимирівна

Далі читати

Гепатит C — інфекційне захворювання, що вражає печінку людини, протікає в гострій або хронічній формі і часто приводить до раку або цирозу печінки. Це захворювання наскільки небезпечне, що на початку минулого століття йому дали назву «ласкавого вбивці». Справа у тому, що симптоми захворювання не дають про себе знати роками, в той час коли печінка піддається незворотнім змінам під дією збудника вірусного гепатиту.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), гепатит вже вразив близько двох мільярдів людей у світі, тобто кожного третього жителя планети.

Гепатит C є причиною високої смертності населення переважно молодого віку. Щоб уникнути інфікування, необхідно знати в першу чергу, як це захворювання передається.
Більшість осіб з встановленим діагнозом гепатиту C не знають, де і як вони заразилися, тому велика увага з боку системи охорони здоров’я зараз приділяється освіті молоді в питаннях передачі даного захворювання.

Шляхи зараження вірусним гепатитом С

Основними шляхами передачі є статевий шлях і гематогенний.

Гематогенний шлях, зараження при якому відбувається через кров, на практиці зустрічається значно частіше. Відзначимо основні варіанти подібного зараження:

переливання крові (в т.ч. компонентів крові).
зараження при пірсингу та в процесі нанесення татуювань.
зараження при відвідуванні манікюрних кабінетів, стоматологів
вживання наркотиків (при використанні загальних шприців для введення наркотиків внутрішньовенно)
використання бритв, зубної щітки, ножиць та інших предметів, що належать хворому і відносяться до розряду засобів особистої гігієни.
передача вірусу при народженні (від матері дитині).
статевий контакт.

З моменту зараження до появи перших ознак захворювання може пройти досить багато часу, інкубаційний період гепатиту C триває від 2 тижнів до 8-12 місяців.

Першими симптомами захворювання можна вважати:

різке зниження працездатності людини;
хронічну втому;
апатію;
сонливість;
швидку стомлюваність;
зниження ваги;
блідість шкіри;
незначні болі в суглобах.

Якщо Ви маєте хоч один, з вище перелічених симптомів, рекомендуємо Вам пройти обстеження. Пам`ятайте! Рання діагностика — запорука успішного лікування!

На сьогоднішщній час існують скринінгові серологічні тести для виявлення вірусу гепатиту С. Це перший метод діагностики даного захворювання, додаткові обстеження необхідні тільки у разі позитивного результату аналізу.

Якщо у Вас виявили вірусний гепатит С, необхідно розуміти про необхідність якнайшвидшого лікування. Стандартно гепатит С лікують довготривалою комбінованою противірусною терапією. Для визначення стадії захворювання використовуються два методи — еластометрія і пункційна біопсія печінки.

Еластометрія — неінвазивна і абсолютно безпечна для пацієнта процедура на відміну від біопсії. Ступінь еластичності тканини, яка відповідає ступеню фіброзу, апарат визначає автоматично, без участі лікаря, що повністю виключає суб’єктивне тлумачення результатів. При вірусному гепатиті еластометрія в більшості випадків може замінити біопсію печінки.

У Лікувально-діагностичному центрі святого Луки Ви зможете здати кров для серологічного тесту на виявлення вірусного гепатиту С та інші аналізи для оцінки функціонального стану печінки, пройти УЗ-дослідження печінки та жовчного міхура, а також пройти еластометрію печінки, що дасть змогу оцінити ступінь фіброзу тканин печінки.

Ми цінуємо можливість Вам допомогти!

Далі читати

Щитоподібна залоза (ЩПЗ) – унікальний ендокринний орган, розміщується під шкірою на передній поверхні шиї між щитоподібним хрящем та 5-6 кільцями трахеї. Залоза складається з правої та лівої часток, з’єднаних між собою перешийком.

Маса ЩПЗ дорослої людини становить 15-25 грам. Об’єм ЩПЗ за даними УЗД: жінки – до 18 см³, чоловіки – до 25 см³.

ЩПЗ є периферичною частиною ендокринної системи й виконує низку важливих функцій, передусім вона секрету є тиреоїдні гормони (Т3, Т4), що беруть участь у регуляції обміну речовин, Діяльність ЩПЗ, як і всієї ендокринної системи регулюється гіпоталамусом, епіфізом, гіпофізом і системою зворотнього зв’язку. Основним гормоном гіпоталамуса, який контролює роботу тиреоїдної системи, є тиреоліберин (ТЛ), а основним гормоном гіпофізу, що регулює роботу ЩПЗ, є тиреотропний гормон (ТТГ).

Тиреоїдні гормони (Т3 та Т4в) відіграють ключову роль у багатьох фізіологічних процесах: ось деякі основні з них.

Метаболізм, система або орган	Фізіологічна роль гормонів Т3 та Т4
Основний обмін	Збільшення основного обміну, посилення апетиту, активація витрат калорій
Вуглеводи, ліпіди та білки	Активація катаболізму глюкози (вивільнення енергії), стимуляція білкового синтезу, активація ліполізу, збільшення екскреції холестерину з жовчю
Серце	Гормони щитовидної залози збільшують такі показники, як частота серцевих скорочень, скоротність міокарда і серцевий викид. Крім того, вони сприяють вазодилатації (розслаблення гладкої мускулатури стінок кровоносних судин), що призводить до збільшення припливу крові до багатьох органам.
Нирки	Стимуляція фільтрації в ниркових канальцях, зниження реабсорбції натрію
Нервова система	Нормалізація розвитку нейронів головного мозку плода і дітей, сприяння дозрівання головного мозку і формування інтелекту, забезпечення адекватної функції нейронів у дорослих, посилення ефектів симпатичної нервової системи
Опорно-руховий апарат	Регулювання дозрівання і формування скелету, активація процесів зростання у довжину, нормалізація дозрівання і функції м’язів у дітей
Репродуктивна система	Нормальна репродуктивна поведінка і фізіологія залежить від рівня гормонів щитовидної залози.Порушена функція ЩЗ часто пов’язана з безпліддям.

Також ЩЗ синтезує гормон кальцитонін – гормон який синтезується С-клітинами ЩЗ. Основна його біологічна роль- регуляція обміну кальцію та фосфору в організмі. Кальцитонін є специфічним та чутливим маркером для діагностики та моніторингу медулярного раку ЩЗ

Розглянемо найважливіші клінічні ознаки що зустрічаються при порушеній функції ЩЗ:

При зниженій функції ЩЗ (гіпотиреоз)

постійна сонливість
погіршення пам’яті уваги,
мерзлякуватість
збільшення маси тіла
набряки повік(особливо зранку)
сухість шкіри, тріщини п’яток

При підвищеній функції ЩЗ (гіпертиреоз)

шкіра волога, дифузна пітливість
випадінні волосся,
ламкість нігтів,
підвищена збудливість,
дратівливість, плаксивість,
метушливість,
порушення концентрації уваги,
порушення сну,
тремор пальців витягнутих рук,
тремор усього тіла,
труднощі у виконанні точних рухів,
непереносимість тепла,
втрата ваги на фоні підвищеного апетиту
здивований гнівний погляд,
блиск очей

Якщо Ви помітили у себе 2 або більше симптомів з окремо першого або другого шпальти, то слід відвідати ендокринолога і провести контрольне обстеження на гормони щитовидної залози.

Аналіз крові на гормони щитовидної залози здають вранці, натще. Обов’язкова умова: взяття крові з вени повинно проводитися через 12 годин після останнього прийому їжі. Постарайтеся в цьому проміжку пити поменше напоїв, включаючи чисту воду.

Мінімум за 24 години до здачі аналізу потрібно виключити алкогольні напої, сигарети і фізичні навантаження. Переохолодження та перегрівання також впливають на результати аналізів. Якщо ви приймаєте будь-які ліки, перш ніж здавати аналізи не забудьте попередити про це лікаря. Від цього може залежати правильність результатів та постановка діагнозу.

Статтю підготувала лікар-ендокринолог Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Протас Надія Михайлівна.

Далі читати

Імунітет — це спосіб захисту організму від живих тіл і речовин,які несуть на собі ознаки чужорідної генетичної інформації. Імунна система людини здатна не тільки розпізнати всі чужорідні для неї тіла (бактерії, гриби, віруси, найпростіші), але й нейтралізувати та знищити їх.

Хоча імунна система виконує в людському організмі колосально складну та важливу роботу, працює вона доволі непомітно для нас. До її складу входять такі ограни як кістковий мозок, тимус ,або вилочкова залоза (про існування якої більшість людей не здогадується все життя ), селезінка і величезна кількість лімфатичних вузлів. Також на озброєнні нашого імунітету є безліч клітин, таких як лейкоцити, лімфоцити, фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли). Кожна з них запрограмована так,що здатна розпізнавати і знищувати конкретний вид збудника. Наприклад лейкоцити відповідають за захист організму тільки від бактерій, лімфоцити — вірусів, еозинофіли — багатьох видів паразитів , зокрема гельмінтів,а також мають здатність поглинати та розщеплювати медіатори алергічних реакцій.

Імунітет буває вроджений — який дитина отримує від матері, та набутий — той, який виникає після контакту з конкретним чужорідним тілом (природний) і той, котрий людина отримує завдяки вакцинації (штучний).

Здорова імунна система захищає людину не тільки від інфекційних хвороб, але й від розвитку пухлин.

Нажаль, доволі почастішали випадки «збоїв» в роботі імунної системи. Причиною цього є надзвичайне навантаження її чужорідною інформацією: мікроорганізмами, алергенами, токсинами, які, з розвитком цивілізації, атакують сучасну людину щораз інтенсивніше. Так, зокрема, доволі почастішали випадки аутоімунних захворювань (коли імунітет починає сприймати власні тканини, як чужорідні, і пошкоджувати їх) таких як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, аутоімунний тиреоїдит та ін. Однією з навідоміших хвороб імунної системи сучасності є СНІД — стан глибокого імунодефіциту, при якому нешкідлива в звичайних умовах мікрофлора організму, може стати причиною загибелі людини.

Причинами зниження імунітету можуть стати критичні гормональні періоди, крововтрати, виснаження, отруєння, стресові ситуації, тривале недосипання, низька фізична активність, нерегулярне і одноманітне харчування, зловживання лікарськими препаратами, алкоголем та ін.

Для того, щоб допомогти імунній системі працювати без перебоїв необхідно: вживати продукти, збагачені вітамінами, мінералами , молочно-кислими бактеріями, вести активний спосіб життя, знизити вживання цукру, рафінованих продуктів, не виснажуватися понад міру, натомість пам’ятати про відпочинок і здоровий сон.

Важливо розуміти, що не варто самостійно, не проконсультувавшись з лікарем, вживати різноманітні імуностимулятори, щоб не призвести до зворотної проблеми — гіперактивності імунної системи, що, в свою чергу, може викликати розвиток аутоімунних захворювань, про які згадувалось вище.

Бережіть себе та своє здоров’я!

Статтю підготувала лікар-терапевт «Лікувально-діагностичного центру святого Луки» Куців Марія Володимирівна

Далі читати

Нерідко ми чуємо від наших близьких, або помічаємо у собі те, що з віком людині важче уникати проблем зі здоров’ям, адаптуватися до несприятливих умов навколишнього середовища, боротися з хворобами. Чому так відбувається?

Справа в тому, що між генетично запрограмованим процесом старіння і розвитком хвороб існує нерозривний зв’язок. Більше того, багато вчених розглядають старість як щось посереднє між здоров’ям і хворобою. Це зумовлено великою кількістю структурних змін, що виникають в організмі літньої людини. Розглянемо деякі з них детальніше:

На клітинному рівні виникають різноманітні ушкодження: порушення процесів поділу, міжклітинних взаємодій, у ядрі та цитоплазмі з’являється багато невідомих включень, клітини зменшуються в об’ємі внаслідок нестачі в них води, а в результаті цього зменшується (висихає) і весь наш організм;
На тканинному рівні виникають явища атрофії (відмирання). Тим самим зменшується загальна кількість активних компонентів тканин, а неактивних – зростає, що призводить до виникнення фізіологічного склерозу тканин організму.
Втрата еластичності тканин і атрофічні процеси вражають зокрема очі: каламутніють кришталик і рогівка, падає гострота зору;
З боку нервової системи відбувається зниження чутливості, рухової та вегетативної функцій, що призводить до сповільнення моторних реакцій; Порушуються також складні функції вищої нервової діяльності – послаблюється пам’ять, зменшується творча активність і здатність до навчання;
Особливих змін зазнає ендокринна система: пригнічується функція статевих гормонів, щитоподібної залози, підшлункова залоза зменшує викид інсуліну в кров;
Зміни імунної системи при старінні характеризуються двома основними групами явищ: зниженням реактивності на чужорідні антигени (ослаблення імунітету) і появою імунних реакцій проти антигенів власних тканин (аутоімунні захворювання) ;
Істотних змін зазнає система кровообігу: знижується серцевий викид крові в судини,що в подальшому призводить до кисневого голодування тканин організму, викликає застій крові в малому колі кровообігу, підвищується артеріальний тиск, розвивається атеросклероз, як наслідок людина відчуває задишку, помічає набряки на нижніх кінцівках , дискомфорт в ділянці серця;
Зменшуються показники легеневої вентиляції,що призводить до вищого ризику розвитку запальних захворювань органів дихальної системи, є ще однією причиною кисневого голодування тканин та механізму розвитку задишки у літніх людей;
Знижується секреторна і рухова активність органів травлення, антитоксична функція печінки, видільна функція нирок.

Всі ці і ще багато інших змін неминуче виникають в організмі людини з віком. Проте кожному з нас варто пам’ятати, що інтенсивність процесу старіння, переважання порушень в роботі певних систем над іншими в першу чергу залежать від того, який спосіб життя людина веде, перебуваючи в молодому віці, до яких захворювань має спадкову схильність, в яких екологічних, побутових умовах проживає.

Лікар-терапевт Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Куців Марія Володимирівна.

Далі читати

Всі ми знаємо, що вухо складається з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього.Утворення сірчаної пробки (СП) – це проблема зовнішнього вуха. СП – скупчення сірки, що продукується залозами, розташованими в перетинчасто- хрящовому відділі слухового проходу і злущеного епідермісу.

Симптоми, які може відчувати людина маючи таку проблему:

погіршання слуху,
неприємне відчуття в вусі: шум, закладеність, клацання і ін..,
біль, запаморочення,
аутофонія – відлуння власного голосу у вусі.

Вироблення сірки у вухах – це цілком природній процес. Адже вушна сірка захищає вухо від проникнення всередину бактерій, вірусів, грибків, виводить назовні відмерлий епітелій.У звичайних умовах надлишок вушної сірки виводиться з слухового ходу природнім шляхом при здійсненні ковтальних, жувальних рухів. Види СП:

пастоподібні,
пластиліноподібні,
сухі, тверді.

Відповідно процес промивання буде залежати від консистенції СП

Причини утворення сірчаної пробки:

неправильна гігієна вушних раковин, коли при митті вух накопичена сірка проштовхується за перешийок хряща вуха;
потрапляння води у вухо (в момент коли ми миємося, або купаємося вода, потрапляючи в слуховий прохід, частково розм’якшує сірку і її надлишок може зміститися всередину слухового проходу та повністю перекрити його);
перенесені захворювання – отити, синусити;
посилена робота залоз і, як наслідок, надлишкове вироблення сірки;
будова слухового проходу – звужений або звивистий;
пошкодження шкіри всередині слухового проходу (найчастіше подразнюють або ушкоджують шкіру ватними паличками, слуховими апаратами, навушниками);
постійне перебування в запиленому приміщенні.

СП до того часу, доки не перекриває слуховий хід, зазвичай ніяких змін у пацієнта не викликає. Найчастіше це відбувається після потрапляння у вухо води (душ, море). Чим небезпечні СП:

Якщо сірчана пробка тисне на барабанну перетинку, то можуть спостерігатися рефлекторна нудота, кашель, головний біль. При тривалому тиску на барабанну перетинку може розвинутися її запалення (мірінгіт) та запалення порожнини середнього вуха (середній отит). Вирішення цієї проблеми- промивання СП спеціалістом-отоларингологом.

Вимивання СП – це абсолютно безболісна процедура, не травматична, все закінчується сприятливо, навіть якщо пробка була на барабанній перетинці. Механічно витягати, виколупувати, вишкрябувати суху сірчану пробку не можна, бо вона міцно прикріплена до стінок зовнішнього слухового ходу і можливо до барабанної перетинки, і механічне витягування може пошкодити барабанну перетинку!

Для звичайного очищення слухового проходу і раковини досить обтерти внутрішню частину вушної раковини зволоженою матерією, огорнувши нею свій мізинець, кому як подобається – цього достатньо. Можна звичайно допомогти і паличкою щоб очистити краще, але при цьому не намагайтеся проникнути в слуховий прохід.

Пам’ятайте сірка нам потрібна як захисний бар’єр.

Далі читати

Пусковим моментом у формуванні хронічного запального вогнища в мигдаликах є порушення так званого помпового механізму, що забезпечує самоочищення мигдаликів. Порушується звільнення лакун від їхнього вмісту, який накопичується у надлишковій кількості.

Лакуни розширюються, в них утворюються гній та казеозні маси у вигляді пробок. Відтак, лакуни необхідно звільнити від казеозних пробок. Зазвичай це відбувається за рахунок скорочення м’язів глотки при ковтанні, позіханні. Мигдалик затискається між дужками, вміст лакун видавлюється у просвіт ротоглотки і крипти звільняються. При розслабленні цих м’язів мигдалик розправляється, у криптах утворюється від’ємний відносно атмосферного тиск, у крипти засмоктуються мікроорганізми з мікрочастинками їжі та повітрям. Цей процес повторюється при кожному скороченні дужок.

Річ у тім, що мигдалики відіграють важливу роль у формуванні захисних реакцій організму у відповідь на впливи бактерій і вірусів. Вони здатні знищувати 47-98 % мікробів, які потрапляють в організм із зовнішнього середовища. Тому і підтримання їх у здоровому вигляді вкрай важливе. Промивання лакун мигдаликів – ефективна процедура при лікуванні хронічного тонзиліту. Вона не призводить до повного одужання, але надовго вводить патологію в стадію ремісії та полегшує стан хворого. Перевагами даного методу є його безпечність та гіпоалергенність. Процедура не травмує слизову оболонку і не викликає пошкодження мигдаликів.

Промивання лакун мигдаликів є незамінним при хронічних тонзилітах і дозволяє уникнути необхідності видалення мигдалин. Ця процедура не має жодних вікових обмежень і успішно проводиться як дорослим, так і дітям. Для вагітних жінок не рекомендованим є тільки ультразвуковий варіант.

Промивання мигдаликів – це курсове лікування, що складається з п’яти-десяти процедур. Так, як за ведення пацієнта і результат лікування відповідає лікар-отоларинголог, то за ним залишається відповідальність і право підбирати кількість промивань і лікарські препарати, які будуть при цьому використані.

Промивання мигдаликів протипоказано при:

гострих інфекційних захворюваннях, які супроводжуються високою температурою тіла;
діагностованих новоутвореннях злоякісного характеру;
гіпертермії (підвищення температури тіла) нез’ясованого походження;
туберкульозі.

Далі читати

Носова кровотеча — виділення крові із зовнішніх отворів носа або через носоглотку. Виділяють місцеві та загальні причини носової кровотечі.

Місцеві причини:

травми;
попадання в носову порожнину сторонніх предметів (часто буває у дітей)
аденоїди і такі хронічні запальні процеси, як риніт та синусит;
пухлиноподібні утворення в носі;
викривлена перегородка.

Загальні причини:

високий артеріальний тиск у людей, що страждають гіпертонією;
захворювання, при яких порушується нормальний процес згортання крові (гемофілія, анемія, тромбоцитопенія;
стреси, перевтома і недосипання;
ускладнені інфекції (ГРВІ та грип);
підвищена сухість повітря в приміщенні;
деякі захворювання печінки та селезінки теж здатні викликати носова кровотеча;
алергічні стани;
період перебудови гормонального фону у підлітків і вагітних жінок.

Найчастішим місцем носової кровотечі є передня частина носової перегородки, приблизно на 1 см відступивши від входу в ніс – так зване киссельбахово місце. Рідше кровоточать носові раковини і інші ділянки слизової оболонки.

Не можна забувати, що часті носові кровотечі можуть сигналізувати про дуже серйозні патології, тому не варто відноситься до них без належної уваги.

Невідкладна допомога:

заспокоїти хворого (занепокоєння і хвилювання можуть тільки посилити кровотечу).
хворого потрібно посадити, а голову злегка нахилити вперед ( не можна закидати голову назад, оскільки таке положення сприяє потраплянню крові в дихальні шляхи)
прикладіть до перенісся та носу шматочків льоду або тканину, змочену холодною водою.
змочіть ватний тампон в розчині перекису водню і акуратно вставити його в ніздрю;
якщо кровотеча не припинилася, кваліфіковану допомогу зможе надати тільки фахівець.

Інформацію підготувала старша медична сестра Лікувально-діагностичного цетру святого Луки Сковронська Іванна Григорівна

Далі читати

«Профілактика здоров’я набагато кращий спосіб позбутися від недуги, ніж лікування хвороб» – ці слова належать одному із засновників сучасної імунології, Лауреату Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини Іллі Мечникову. Вчений зробив такий висновок ще на початку ХХ століття, та актуальним він залишатиметься завжди.

А один з навідоміших лікарів людства, Авіцена, казав: «Головним скарбом життя є не землі, що ти їх завоював, не багатства, що їх маєш у скринях… Головним скарбом життя є здоров’я, і, щоб його зберегти, потрібно багато що знати.»

То ж які такі знання повинна мати пересічна людина, щоб вберегти своє здоровя? Спробуємо розібратися.

Кожному з нас, в першу чергу, важливо знати і розуміти до яких захворювань ми маємо схильність. Це включає збір сімейного анамнезу з допомогою лікаря. Таким чином ми дізнаємось, що наші родичі залишили нам у спадок, окрім маєткуJ Адже саме спадковість є тим фактором розвитку хвороби, якого, на жаль, уникнути не можливо.

Наступним кроком має бути оцінка власного способу життя, умов проживання, характеру праці – це ті чинники, котрі впливають на наш організм щодня і роблять свій відбиток на здоров’ї. Тож варто розуміти, які ризики існують, чи можна їх уникнути і як це зробити?

Не менш важливо визначити стан свого здоров’я на даний момент, пройти хоча б мінімальний обсяг профілактичних обстежень. Адже цілком імовірно, що людина, яка не має жодних скарг на самопочуття, насправді може страждати від захворювання, що прогресує непомітно, однак має небезпечні наслідки (вірусні гепатити, туберкульоз, аутоімунні хвороби, проблеми з щитовидною залозою, онкологія та ін).

Підсумковим кроком залишиться отримання конкретних порад від лікаря щодо зміни способу життя, вказівок відносно харчування, потреби повторювати деякі обстеження протягом року, необхідності прийому певних ліків. Раціонально мати лікаря, якому ви може довіряти і звертатися до нього періодично – це допоможе не починати кожен прийом з довгих розмов про спадковість, фактори ризику – лікар розвідає це під час знойомства, а надалі матиме змогу кожного разу зосереджуватись саме на конкретній проблемі, знатиме хвороби, побічні дії ліків, з якими ви стикалися раніше і зможе врахувати їх при постановці діагнозу, призначенні лікування.

Ось саме ті знання, котрі дають можливість «взяти» кожному з нас своє здоров’я «у власні руки» та зберегти цей цінний скарб свого життя, про який згадував Авіцена.

Cтаттю підготувала лікар-терапевт Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Куців Марія Володимирівна.

Далі читати

Newer Posts

Older Posts

Проблема нашого регіону

Несподіванки здоров’ю влітку

Гепатит C

Шляхи зараження вірусним гепатитом С

На що ж впливають гормони щитовидної залози?

При зниженій функції ЩЗ (гіпотиреоз)

При підвищеній функції ЩЗ (гіпертиреоз)

Що таке імунітет?

Чому люди з віком хворіють частіше?

Вушна сірчана пробка

Що таке тонзиліт?

Що Ви знаєте про носову кровотечу?

Профілактика хвороб

Останній пост

Реконструкція повік (блефаропластика): коли операція потрібна не для краси, а для здоров'я