Нерідко ми чуємо від наших близьких, або помічаємо у собі те, що з віком людині важче уникати проблем зі здоров’ям, адаптуватися до несприятливих умов навколишнього середовища, боротися з хворобами. Чому так відбувається?

Справа в тому, що між генетично запрограмованим процесом старіння і розвитком хвороб існує нерозривний зв’язок. Більше того, багато вчених розглядають старість як щось посереднє між здоров’ям і хворобою. Це зумовлено великою кількістю структурних змін, що виникають в організмі літньої людини. Розглянемо деякі з них детальніше:

На клітинному рівні виникають різноманітні ушкодження: порушення процесів поділу, міжклітинних взаємодій, у ядрі та цитоплазмі з’являється багато невідомих включень, клітини зменшуються в об’ємі внаслідок нестачі в них води, а в результаті цього зменшується (висихає) і весь наш організм;
На тканинному рівні виникають явища атрофії (відмирання). Тим самим зменшується загальна кількість активних компонентів тканин, а неактивних – зростає, що призводить до виникнення фізіологічного склерозу тканин організму.
Втрата еластичності тканин і атрофічні процеси вражають зокрема очі: каламутніють кришталик і рогівка, падає гострота зору;
З боку нервової системи відбувається зниження чутливості, рухової та вегетативної функцій, що призводить до сповільнення моторних реакцій; Порушуються також складні функції вищої нервової діяльності – послаблюється пам’ять, зменшується творча активність і здатність до навчання;
Особливих змін зазнає ендокринна система: пригнічується функція статевих гормонів, щитоподібної залози, підшлункова залоза зменшує викид інсуліну в кров;
Зміни імунної системи при старінні характеризуються двома основними групами явищ: зниженням реактивності на чужорідні антигени (ослаблення імунітету) і появою імунних реакцій проти антигенів власних тканин (аутоімунні захворювання) ;
Істотних змін зазнає система кровообігу: знижується серцевий викид крові в судини,що в подальшому призводить до кисневого голодування тканин організму, викликає застій крові в малому колі кровообігу, підвищується артеріальний тиск, розвивається атеросклероз, як наслідок людина відчуває задишку, помічає набряки на нижніх кінцівках , дискомфорт в ділянці серця;
Зменшуються показники легеневої вентиляції,що призводить до вищого ризику розвитку запальних захворювань органів дихальної системи, є ще однією причиною кисневого голодування тканин та механізму розвитку задишки у літніх людей;
Знижується секреторна і рухова активність органів травлення, антитоксична функція печінки, видільна функція нирок.

Всі ці і ще багато інших змін неминуче виникають в організмі людини з віком. Проте кожному з нас варто пам’ятати, що інтенсивність процесу старіння, переважання порушень в роботі певних систем над іншими в першу чергу залежать від того, який спосіб життя людина веде, перебуваючи в молодому віці, до яких захворювань має спадкову схильність, в яких екологічних, побутових умовах проживає.

Лікар-терапевт Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Куців Марія Володимирівна.

Далі читати

Всі ми знаємо, що вухо складається з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього.Утворення сірчаної пробки (СП) – це проблема зовнішнього вуха. СП – скупчення сірки, що продукується залозами, розташованими в перетинчасто- хрящовому відділі слухового проходу і злущеного епідермісу.

Симптоми, які може відчувати людина маючи таку проблему:

погіршання слуху,
неприємне відчуття в вусі: шум, закладеність, клацання і ін..,
біль, запаморочення,
аутофонія – відлуння власного голосу у вусі.

Вироблення сірки у вухах – це цілком природній процес. Адже вушна сірка захищає вухо від проникнення всередину бактерій, вірусів, грибків, виводить назовні відмерлий епітелій.У звичайних умовах надлишок вушної сірки виводиться з слухового ходу природнім шляхом при здійсненні ковтальних, жувальних рухів. Види СП:

пастоподібні,
пластиліноподібні,
сухі, тверді.

Відповідно процес промивання буде залежати від консистенції СП

Причини утворення сірчаної пробки:

неправильна гігієна вушних раковин, коли при митті вух накопичена сірка проштовхується за перешийок хряща вуха;
потрапляння води у вухо (в момент коли ми миємося, або купаємося вода, потрапляючи в слуховий прохід, частково розм’якшує сірку і її надлишок може зміститися всередину слухового проходу та повністю перекрити його);
перенесені захворювання – отити, синусити;
посилена робота залоз і, як наслідок, надлишкове вироблення сірки;
будова слухового проходу – звужений або звивистий;
пошкодження шкіри всередині слухового проходу (найчастіше подразнюють або ушкоджують шкіру ватними паличками, слуховими апаратами, навушниками);
постійне перебування в запиленому приміщенні.

СП до того часу, доки не перекриває слуховий хід, зазвичай ніяких змін у пацієнта не викликає. Найчастіше це відбувається після потрапляння у вухо води (душ, море). Чим небезпечні СП:

Якщо сірчана пробка тисне на барабанну перетинку, то можуть спостерігатися рефлекторна нудота, кашель, головний біль. При тривалому тиску на барабанну перетинку може розвинутися її запалення (мірінгіт) та запалення порожнини середнього вуха (середній отит). Вирішення цієї проблеми- промивання СП спеціалістом-отоларингологом.

Вимивання СП – це абсолютно безболісна процедура, не травматична, все закінчується сприятливо, навіть якщо пробка була на барабанній перетинці. Механічно витягати, виколупувати, вишкрябувати суху сірчану пробку не можна, бо вона міцно прикріплена до стінок зовнішнього слухового ходу і можливо до барабанної перетинки, і механічне витягування може пошкодити барабанну перетинку!

Для звичайного очищення слухового проходу і раковини досить обтерти внутрішню частину вушної раковини зволоженою матерією, огорнувши нею свій мізинець, кому як подобається – цього достатньо. Можна звичайно допомогти і паличкою щоб очистити краще, але при цьому не намагайтеся проникнути в слуховий прохід.

Пам’ятайте сірка нам потрібна як захисний бар’єр.

Далі читати

Пусковим моментом у формуванні хронічного запального вогнища в мигдаликах є порушення так званого помпового механізму, що забезпечує самоочищення мигдаликів. Порушується звільнення лакун від їхнього вмісту, який накопичується у надлишковій кількості.

Лакуни розширюються, в них утворюються гній та казеозні маси у вигляді пробок. Відтак, лакуни необхідно звільнити від казеозних пробок. Зазвичай це відбувається за рахунок скорочення м’язів глотки при ковтанні, позіханні. Мигдалик затискається між дужками, вміст лакун видавлюється у просвіт ротоглотки і крипти звільняються. При розслабленні цих м’язів мигдалик розправляється, у криптах утворюється від’ємний відносно атмосферного тиск, у крипти засмоктуються мікроорганізми з мікрочастинками їжі та повітрям. Цей процес повторюється при кожному скороченні дужок.

Річ у тім, що мигдалики відіграють важливу роль у формуванні захисних реакцій організму у відповідь на впливи бактерій і вірусів. Вони здатні знищувати 47-98 % мікробів, які потрапляють в організм із зовнішнього середовища. Тому і підтримання їх у здоровому вигляді вкрай важливе. Промивання лакун мигдаликів – ефективна процедура при лікуванні хронічного тонзиліту. Вона не призводить до повного одужання, але надовго вводить патологію в стадію ремісії та полегшує стан хворого. Перевагами даного методу є його безпечність та гіпоалергенність. Процедура не травмує слизову оболонку і не викликає пошкодження мигдаликів.

Промивання лакун мигдаликів є незамінним при хронічних тонзилітах і дозволяє уникнути необхідності видалення мигдалин. Ця процедура не має жодних вікових обмежень і успішно проводиться як дорослим, так і дітям. Для вагітних жінок не рекомендованим є тільки ультразвуковий варіант.

Промивання мигдаликів – це курсове лікування, що складається з п’яти-десяти процедур. Так, як за ведення пацієнта і результат лікування відповідає лікар-отоларинголог, то за ним залишається відповідальність і право підбирати кількість промивань і лікарські препарати, які будуть при цьому використані.

Промивання мигдаликів протипоказано при:

гострих інфекційних захворюваннях, які супроводжуються високою температурою тіла;
діагностованих новоутвореннях злоякісного характеру;
гіпертермії (підвищення температури тіла) нез’ясованого походження;
туберкульозі.

Далі читати

Носова кровотеча — виділення крові із зовнішніх отворів носа або через носоглотку. Виділяють місцеві та загальні причини носової кровотечі.

Місцеві причини:

травми;
попадання в носову порожнину сторонніх предметів (часто буває у дітей)
аденоїди і такі хронічні запальні процеси, як риніт та синусит;
пухлиноподібні утворення в носі;
викривлена перегородка.

Загальні причини:

високий артеріальний тиск у людей, що страждають гіпертонією;
захворювання, при яких порушується нормальний процес згортання крові (гемофілія, анемія, тромбоцитопенія;
стреси, перевтома і недосипання;
ускладнені інфекції (ГРВІ та грип);
підвищена сухість повітря в приміщенні;
деякі захворювання печінки та селезінки теж здатні викликати носова кровотеча;
алергічні стани;
період перебудови гормонального фону у підлітків і вагітних жінок.

Найчастішим місцем носової кровотечі є передня частина носової перегородки, приблизно на 1 см відступивши від входу в ніс – так зване киссельбахово місце. Рідше кровоточать носові раковини і інші ділянки слизової оболонки.

Не можна забувати, що часті носові кровотечі можуть сигналізувати про дуже серйозні патології, тому не варто відноситься до них без належної уваги.

Невідкладна допомога:

заспокоїти хворого (занепокоєння і хвилювання можуть тільки посилити кровотечу).
хворого потрібно посадити, а голову злегка нахилити вперед ( не можна закидати голову назад, оскільки таке положення сприяє потраплянню крові в дихальні шляхи)
прикладіть до перенісся та носу шматочків льоду або тканину, змочену холодною водою.
змочіть ватний тампон в розчині перекису водню і акуратно вставити його в ніздрю;
якщо кровотеча не припинилася, кваліфіковану допомогу зможе надати тільки фахівець.

Інформацію підготувала старша медична сестра Лікувально-діагностичного цетру святого Луки Сковронська Іванна Григорівна

Далі читати

«Профілактика здоров’я набагато кращий спосіб позбутися від недуги, ніж лікування хвороб» – ці слова належать одному із засновників сучасної імунології, Лауреату Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини Іллі Мечникову. Вчений зробив такий висновок ще на початку ХХ століття, та актуальним він залишатиметься завжди.

А один з навідоміших лікарів людства, Авіцена, казав: «Головним скарбом життя є не землі, що ти їх завоював, не багатства, що їх маєш у скринях… Головним скарбом життя є здоров’я, і, щоб його зберегти, потрібно багато що знати.»

То ж які такі знання повинна мати пересічна людина, щоб вберегти своє здоровя? Спробуємо розібратися.

Кожному з нас, в першу чергу, важливо знати і розуміти до яких захворювань ми маємо схильність. Це включає збір сімейного анамнезу з допомогою лікаря. Таким чином ми дізнаємось, що наші родичі залишили нам у спадок, окрім маєткуJ Адже саме спадковість є тим фактором розвитку хвороби, якого, на жаль, уникнути не можливо.

Наступним кроком має бути оцінка власного способу життя, умов проживання, характеру праці – це ті чинники, котрі впливають на наш організм щодня і роблять свій відбиток на здоров’ї. Тож варто розуміти, які ризики існують, чи можна їх уникнути і як це зробити?

Не менш важливо визначити стан свого здоров’я на даний момент, пройти хоча б мінімальний обсяг профілактичних обстежень. Адже цілком імовірно, що людина, яка не має жодних скарг на самопочуття, насправді може страждати від захворювання, що прогресує непомітно, однак має небезпечні наслідки (вірусні гепатити, туберкульоз, аутоімунні хвороби, проблеми з щитовидною залозою, онкологія та ін).

Підсумковим кроком залишиться отримання конкретних порад від лікаря щодо зміни способу життя, вказівок відносно харчування, потреби повторювати деякі обстеження протягом року, необхідності прийому певних ліків. Раціонально мати лікаря, якому ви може довіряти і звертатися до нього періодично – це допоможе не починати кожен прийом з довгих розмов про спадковість, фактори ризику – лікар розвідає це під час знойомства, а надалі матиме змогу кожного разу зосереджуватись саме на конкретній проблемі, знатиме хвороби, побічні дії ліків, з якими ви стикалися раніше і зможе врахувати їх при постановці діагнозу, призначенні лікування.

Ось саме ті знання, котрі дають можливість «взяти» кожному з нас своє здоров’я «у власні руки» та зберегти цей цінний скарб свого життя, про який згадував Авіцена.

Cтаттю підготувала лікар-терапевт Лікувально-діагностичного центру Святого Луки Куців Марія Володимирівна.

Далі читати

Побутує думка,що пізня осінь, зима та рання весна – це періоди року, протягом яких, неможливо уникнути дефіциту надходження вітамінів в організм людини.

Справді, в той час, коли літо та рання осінь дуже багаті плодами фруктових дерев, різноманіттям овочів та ягід, зима змушує призабути смак свіжих домашніх продуктів, а натомість частіше звертатися до екзотичних фруктів. А все через страх залишитись без джерела вітамінів, котрі так необхідні для підтримання імунітету, здорового стану шкіри та волосся в найхолоднішу пору року. Але проблема в тому,що багато людей страждають алергічними реакціями на чужорідні для нашого організму «заморські плоди» , інші бояться отримати від куплених у супермаркеті овочів та фруктів добрячу порцію нітратів, багатьом з нас просто «не по кишені» регулярно збагачувати ними свій раціон. Проте не варто панікувати! Ми хочемо нагадати Вам про такі прості, добре знайомі джерела вітамінів та корисних речовин ,якими цілком можливо підтримати своє здоров’я взимку.

Вітімін С : лідером за вмістом вітаміну є зовсім не лимон, а шипшина. До того ж в сухих плодах його кількість значно вища, ніж у свіжих. Також достатньо вітаміну С у ягодах обліпихи,чорної смородини, квашеній капусті, корені хрону. Тому смакуйте шипшиновими, обліпиховими чаями, смачним смородиновим варенням частіше!

Вітамінами групи В багаті печінка, яйця,волоські горіхи, кисло-молочні продукти, гречка, вівсянка;

Вітамін Е можна отримати, споживаючи бобові (квасоля, горох), рослинні олії (льняна,соняшникова), моркву, варені яйця;

Вітаміном А збагачені у значній кількості морква, риба, печінка, ягоди калини, часник;

Вітамін Д слід шукати в молочних продуктах, яєчному жовтку, риб’ячому жирі.

Не слід взимку забувати також про неоціненну користь наступних продуктів:

Буряк – овоч, який добре відомий нам з дитинства, проте часто недооцінений. Багатий вітамінами А,Е,С, містить залізо, кобальт, цинк, фосфор, марганець, натрій, йод, калій, магній, кальцій. Груба клітковина буряка очищає кишечник, нормалізує його мікрофлору.

Яблуко збагачене вітаміни А, С, РР, Е, К, групи В, є в ньому фолієва кислота, залізо, що легко засвоюється,калій і клітковина. Має здатність знижувати рівень холестерину в крові , покращує стан шкіри, незамінне при анемії.

Гарбуз : в ньому ви знайдете вітаміни А,С, Е, РР, В1, В2, багато калію. Його корисно включати в раціон людям з серцево-судинними захворюваннями, так як калій позбавляє від набряків, сприяє зміцненню судин, покращує роботу нашого серця.

Журавлина містить велику кількість вітаміну С, чим підвищує опірність організму до інфекцій, є природним антибіотиком – завдяки своїм антибактеріальним і протизапальним властивостям, вона перешкоджає розвитку застуди, циститу, пієлонефриту, покращує стан крові, судин.

Часник – рекордсмен за змістом фітоцидів ( речовин, що активні проти вірусів і бактерій ). Завдяки фітоцидам, часник згубно діє навіть на туберкульозну та кишкову палички, має протиглисні властивості. До складу продукту входять азотисті елементи, кальцій, магній, вітаміни В, С, Е, К, Д, РР.

Цибуля – незамінний овоч, завдяки високому вмісту вітаміну С, а також вітамінів В, А і РР. Ефірні олії, що містяться в цибулі, сприяють нейтралізації вірусів, знищенню великої кількості мікробів: стрептококів, збудників дизентерії, дифтерії, туберкульозу.

Чорнослив містить кальцій, магній, фосфор, залізо, вітаміни А, групи В, С, РР . Вживається при закрепах, має жовчогінну та сечогінну дію. Збільшує вироблення шлункового соку і підсилює апетит. Завдяки вмісту калію і магнію корисний при серцево-судинних захворюваннях.

Сухофрукти (яблуко, груша, родзинки) : багаті вітамінами А, групи В, С, калієм, натрієм, фосфором, магнієм, кальцієм, залізом, цинком, йодом. Покращують роботу травної, нервової , кровоносної систем, нирок і печінки, корисні при захворюваннях щитовидної залози. Допомагають боротися з простудними захворюваннями і зменшують стрес. Отож не забувайте про смачні та корисні узвари!

Волоський горіх : містить вітаміни А, С, Е, В1, В2, залізо, калій, кальцій, мідь, цинк, йод, кобальт та інші мікроелементи,а також містить білки, жири, жирне масло, дубильні речовини. Знижує рівень холестерину, відновлює сили після хвороб, покращує діяльність нервової системи.

Так,як в холодну пору року, більшість продуктів ми вживаємо у вареному вигляді, слід знати ,що овочі слід варити цілими та неочищеними – так у них зберігається більше вітамінів. Краще класти їх відразу в окріп, а після приготування негайно дістати з води, щоб вони зберегли всі корисні речовини. Солити і додавати спеції необхідно за 5-10 хвилин до закінчення приготування страв.

Також важливо розуміти , що жиророзчинні вітаміни, такі як А, D, E і К необхідно приймати з жирними продуктами – лише так вони зможуть засвоїтись. Тому овочеві салати слід обов’язково заправляти олією чи сметаною не лише для смаку,але й для користі від їх споживання!

Будьте здорові у кожну пору року!

Статтю підготувала лікар-терапевт «Лікувально-діагностичного центру святого Луки» Куців Марія Володимирівна.

Далі читати

Чиста оселя, доглянутий одяг,вимитий посуд – це норми повсякденного життя сучасної людини. Нам з вами важко уявити,що ще донедавна в центральній Європі, яка на сьогоднішній день вважається еталоном охайності і порядку, все було геть по-іншому. Зокрема в XV–XVI ст. лише багаті громадяни приймали ванну раз у півроку. Подейкують, що французький король Людовік XIV мився всього два рази в житті, і то за порадою лікарів.

Отож не дивно,що першочерговим завданням відомої на увесь світ французької парфумерії було маскування неприємного запаху роками немитого тіла різкими і стійкими парфумами. Німецький лікар-терапевт Фрідріх Едуард Більц у своєму підручнику медицини XIX ст. буквально вмовляв людей вмиватися, переконував, що «після п’ятої-шостої ванни до цього можна звикнути».

У наш час все виглядає зовсім по-іншому. Ми знаємо багато про світ хвороботворних мікроорганізмів, що викликає страх перед невидимою небезпекою, від якої ми прагнемо захиститись, часто впадаючи в протилежні крайнощі. Цей страх змушує нас все чистити та дезінфікувати. Але, як свідчить статистика, чим вищі норми гігієни в країні, тим вищий рівень алергії і аутоімунних захворювань. Тридцять років тому лише кожен десятий страждав від алергії, сьогодні – кожен третій.

Отож, дослідження бактерій дає нам нове розуміння чистоти. Понад 95% усіх бактерій світу не завдають нам жодної шкоди, а часто навіть допомагають. Тому в будинку, мешканці якого відносно здорові, не слід дезінфікувати все. Прибирання має на меті лише зменшити кількість бактерій, а не знищити їх. Кілька хвороботворних мікроорганізмів навколо – корисний залишок для «тренування» імунної системи. А для того, щоб вони не розмножувались понад міру, достатньо не створювати в оселі умов, сприятливих для цього. І ось декілька методів:

Зменшення концентрації бактерій на поверхнях та в повітрі: промивання овочів і фруктів проточною водою, провітрювання кімнат, мінімалізація терміну використання кухонних губок для миття посуду.

Висушування: тут варто згадати макаронні вироби, чорнослив, мюслі. Те, що вони так довго зберігаються є яскравим свідченням того, як мікроби бояться сухого середовища. Отож найчистіші підлога і посуд – не просто вимиті, але й сухі. Не залишайте у ванній чи на кухні вологі рушники – вони ідеальне живильне середовище для бактерій.

Вплив температури: для бактерій люта зима – справжнє лихо, саме тому жителі субтропіків та тропіків, де ніколи не буває морозів, донині найчастіше потерпають від важких інфекційних хвороб. Ось чому ми зберігаємо свіжі продукти в холодильнику. Тут варто згадати і про користь високих температурних режимів: прати кухонні рушники, постільну білизну варто при температурі не менше 60°C, а також не забувати про кип’ятіння води , яка тече з крану.

Очищення поверхонь – являє собою процедуру прибирання плівки з жиру, білків та пилу, котрі збираються на наших полицях, столах та підвіконнях, підлозі. Для цього нам необхідно багато води, яка часто змінюється, і всього краплина миючого засобу.

Окрім бактерій в наших домівках живуть ще пилові кліщі. Пиловий кліщ – це сапрофіт, тобто організм, який співіснує поруч з іншим організмом і не приносить ні користі, ні особливої шкоди.

Тим не менш, він є алергенною складовою домашнього пилу і люди, які вже мають схильність до алергії, можуть це відчувати. Точніше алергенами виступають продукти його життєдіяльності, простіше кажучи фекалії і уламки хітинового панцира вже мертвих кліщів. Проблема полягає у тому, що якщо ці алергени піднімаються в повітря, то потім вони дуже довго осідають. Це дає їм можливість з легкістю потрапляти в дихальні шляхи людини, що може стати причиною нежиті, алергічної астми та різних захворювань шкіри. Як стверджують вчені, з пиловим кліщем боротися можна і потрібно. Проте для цього існують прості, традиційні методи (про деякі з них ми вже згадували), а саме: мороз, або вплив сонячного ультрафіолетового випромінювання (варто періодично виносити килими, матраци на вулицю і залишати там на деякий час); регулярне вологе прибирання (можна проводити з допомогою 20% розчину кухонної солі); своєчасна заміна матраців, ковдр, подушок (від пір’яних подушок радимо відмовитися взагалі); прання постільної білизни при температурі не нижче 60 ° C, зберігання її в сухому приміщенні;

Дуже важливо пам’ятати про миття рук перед прийомом їжі та безпосередньо після забруднення (відвідування туалету тощо). Проте часте, панічне миття рук – помилка. Якщо надто часто змивати захисну жирову плівку з рук, то шкіра втратить свій природній захист від бактерій.

Отож справжня дезінфекція повинна мати місце лише в спеціалізованих закладах, в першу чергу медичних. Якщо мова йде про ваш власний дім, то в ньому має панувати звичайна чистота – здоровий баланс корисних та шкідливих бактерій.

Статтю підготувала лікар-терапевт «Лікувально-діагностичного центру святого Луки» Куців Марія Володимирівна

Далі читати

У 2005 році двом австралійським медикам Баррі Маршалу та Джону Уоррену присудили нобелівську премію. Щоб зрозуміти, за яке важливе відкриття вчені удостоїлись такої високої нагороди, потрібно повернутися в минуле більш як на чверть століття.

Саме тоді патологоанатом Перт Робін Уоррен виявив у зразках тканин шлунка колонії бактерій. Він звернув увагу на те,що бактерії були присутні тільки в тих зразках, у яких навіть неозброєним оком було помітно запальний процес слизової оболонки шлунка. Данні Уоррена зацікавили молодого стажера Баррі Маршала. Він виростив в лабораторії культуру шлункової бактерії, яка пізніше отримала назву Helicobacter pylori. Мікроорганізми були виявлені майже у всіх пацієнтів з гастритом, виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки. Це дало змогу дослідникам зробити висновок, що саме зараження Helicobacter pylori є однією з основних причин виникнення цих захворювань. Тоді, в 1982 році, панувала теорія, що такі проблеми спричинюються виключно стресом, веденням нездорового способу життя і, як наслідок, поганою секрецією шлункової кислоти. Тому гіпотеза Маршала звучала надто сміливо і її не сприймали серйозно. Щоб побороти скептицизм медиків, Маршал, який ніколи не мав проблем зі шлунком, наважився випити культуру бактерій. Вже через тиждень молодий вчений відчув перші симптоми гострого гастриту – запалення шлунка, якого він зміг позбутися лише за допомогою антибіотиків.

Сьогодні нам відомо, що не кожен, хто має гелікобактерії, страждає від проблем із ними. Адже бактерія Helicobacter pylori живе в шлунку половини людства! Вона існує з нами вже багато віків, зокрема була виявлена в муміях древніх жителів Анд. Існують дві добре відомі особливості, які відповідають за агресивні варіанти такого бактеріоносійства: наявність цитотоксин-асоційованого гена А (CagA) та вакуолізуючого цитотоксину (Vac A). Якщо бактерії не озброєні ними, то не можуть завдати суттєвої шкоди. В іншому випадку мікроб, що укорінився в слизову оболонку шлунка, послаблює її захисний бар’єр, унаслідок цього агресивна соляна кислота шлункового соку перетравлює не тільки їжу, але клітини, з яких складається слизова. Також у шлунку є певна кількість стовбурових клітин,завдання яких швидко відновлювати втрати слизової оболонки . Якщо вони перенавантажені такою роботою, то роблять більше помилок, що призводить до появи раку. Ось чому три чверті всіх виразок у шлунку та дванадцятипалій кишці викликані Helicobacter pylori, а шанси розвитку раку шлунка при наявності цих бактерій суттєво вищі.

Неймовірно, але після більш ніж двадцяти років досліджень Helicobacter pylori було встановлено, що вона буває і корисною! Так доведено, що власники цих бактерій, хоч і мають підвищений ризик раку шлунка, водночас у два рази менше ризикують захворіти на рак легень. А в експериментах з мишами вдалося показати, що вони захищають мишенят від розвитку астми.

Отож, Helicobacter pylori – бактерія з багатьма навичками, ми не можемо знати точно чи завдасть вона нам шкоди . Все залежатиме від того, чи продукуються нею небезпечні токсини, яка її взаємодіє з нашим тілом, чи піддається наш організм хронічним стресам, впливу алкоголю, сигарет, міцної кави – факторам, які посилюють згубну дію інфекції на слизову шлунка. Тому лікарі радять виявляти Helicobacter pylori і позбуватися його тоді, коли людина страждає від проблем зі шлунком, або якщо в її родичів були випадки раку шлунка, певних лімфом.

Наразі встановлено, що більшість людей заражаються гелікобактером в перші 5-6 років життя, коли шлунок та імунна система ще не вміють добре захистити себе . Тому, можливість повторного зараження після лікування дуже і дуже низька. Якщо інфекція виявляється повторно, то, скоріш за все, попереднє лікування просто не змогло повністю знищити бактерії.

Важливо розуміти, що такий симптом, як біль в ділянці шлунка, може бути пов’язаний з багатьма іншими захворюваннями органів травлення. Тому, якщо вас турбує така проблема – не відкладайте обстеження, а зверніться до лікаря!

Надіюся, дана інформаціє буди і цікавою і корисною для Вас!

Далі читати

На порозі стоять найулюбленіші свята, і кожний чекає на них із нетерпінням. Як святкувати, щоб у пам’яті залишились тільки радісні згадки? Цікаво, як народні традиції, збережені у приказках та прислів’ях різних народів, трактують культуру споживання їжі та напоїв, за святковим столом?

“Жалісливий лікар погіршує страждання,” – говорять в Україні. Відтак, постараюсь бути об’єктивною. Яке святкування українці традиційно вважали здоровим ?

Їж – не переїдайся, пий – не перепивайся, говори – не переговорюйся, то й будеш здоров.

Помірність – мати здоров’я.

Хвороба шукає жирну їжу.

Гірким лікують, а солодким калічать.

Від переїдання люди помирають частіше, ніж від голоду.

А яке свято у Великій Британії вважають вдалим?

Їж у волю, а пий у міру.

Живи не для того, щоб їсти, а їж для того, щоб жити.

Одне яблуко в день – здоров’я додає, а від лікаря звільняє.

Звичаї застілля – покарання для розумних, предмет поклоніння для дурнів.

“Хто міри не знає – щасливим не буває,” – додають французи.

“ Здоров’я – це скарб, який завжди з тобою. Розумний запобігає хворобі, а не лікується від неї. Розпустиш черево – доведеться хату продавати,“ – підтримують китайці.

Не маючи змоги звертатись за лікарською допомогою, спостерігаючи і аналізуючи родинне життя та звичаї і звички сусідів, прості люди створили прості правила здорового святкування і здорового способу життя.

Алкоголь вживали у маленькій дозі, наперстком. Свято душі не потребує підігріву. “Солодко пити, та гірко платити,” – зауважують в Ірландії.

З’їсти за столом потрібно небагато, стільки, скільки поміститься у двох жменях, покуштувати кожної страви по ложці. Їжу треба пережовувати довго, їсти повільно, смакуючи кожну страву.

“Коли їж – добре пережовуй, коли говориш – добре обмірковуй,”- вважають у Китаї.

Сміх є найкращими ліками, вважають у Німеччині, а дружня розмова за столом, спогади про пережите за рік – найкраща приправа до кожної страви.

“Рухайся більше – проживеш довше. Після обіду полежи, після вечері походи”

,- радять українці, а в Англії продовжують:

”Після обіду посидь хвилину, після вечері пройдись на милю. Камінь, який котиться, мохом не обростає!”.

“Сьогодні бенкет – завтра піст,”– стверджують шотландці. Наступний день після святкування варто зробити розвантажувальним, спожити яблука, узвар, горіхи.

Будьмо здорові і щасливі у Новому році!

Далі читати

Досить актуальним залишається питання: біль в горлі. Багатьох цікавить походження цього болю і власне симптомом якої хвороби він являється. Так от: чітко відповісти на це питання на початку захворювання дуже складно. Однак, деякі підсумки про цей симптом зробити все таки можна. Найчастіше він виражений при дитячих інфекційних захворюваннях.

Кір – інфекція повітряно-крапельна. На початку захворювання спостерігається набряк і гіперемія слизової оболонки глотки, збільшення шийних лімфатичних вузлів. На другий-третій день хвороби на м’якому піднебінні з’являються рожеві точкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ – характерні для кору маленькі білосуваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Копліка). Крім цього під час висипки підвищується температура, підсилюється нежить , кашель.

Наступним захворювання, що супроводжується болем в горлі є краснуха. Характеризується помірними катаральними явищами, температурою, збільшеними, але не сильно болючими лімфатичними вузлами, плямистою гіперемією м’якого піднебіння.

Захворювання, котре легко сплутати з вірусом чи з алергією це вітряна віспа. Початкові ознаки – гарячка, зниження апетиту, іноді – болі в горлі. На тлі підйому температури з’являється висип: спочатку у вигляді дрібних округлих червонуватих плям (до1 см), потім вони плавно піднімаються над поверхнею шкіри, перетворюючись на горбики, а потім – в сверблячі міхурці з прозорою рідиною. Згодом міхурці підсихають, вкриваючись кірочками, які безслідно відпадають впродовж 1-2 тижнів. Висипання можуть бути і на слизових оболонках рота. Однак подібні з вітрянкою висипання можуть бути при алергічних реакціях та інших захворюваннях, тому в усіх без винятку випадках хвору дитину повинен оглянути лікар.

Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальною інтоксикацією, лихоманкою, запаленням піднебінних мигдаликів, точковою висипкою по всьому тілу. Характерною рисою для даного захворювання є відсутність висипу на носогубному трикутнику, який завжди залишається блідим і чистим. У дорослих і дітей спостерігається збільшення і болючість защелепних лімфатичних вузлів, піднебінні дужки, мигдалики, язичок, м’яке піднебіння гіперемовані, на мигдаликах можуть бути гнійні скупчення і звичайно виражений біль в горлі при ковтанні.

У будь якому випадку думати про лікування можна тільки після з’ясування причин болю і правильно поставленого діагнозу. Будьмо здорові!

Статтю підготувала лікар-отоларинголог Хрептюк Галина Василівна

Далі читати

Newer Posts

Older Posts

Чому люди з віком хворіють частіше?

Вушна сірчана пробка

Що таке тонзиліт?

Що Ви знаєте про носову кровотечу?

Профілактика хвороб

Вітаміни взимку

Розумна гігієна

Helicobacter pylori, або чому може боліти шлунок?

Святкуйте на здоров’я

Біль в горлі – симптом якої хвороби?

Останній пост

Здоров’я очей. Глаукома. Катаракта. Профілактика.