«Бажаю Вам лікувати хворих, наслідуючи Христове милосердя та любов»: Владика Микола Семенишин на прощі медичних працівників у Старуні.

У пʼятницю, 19 квітня колектив «Клініки святого Луки» відвідав великопосну прощу медичних працівників Івано-Франківської Митрополії УГКЦ до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, що в селі Старуня Богородчанського району. Її очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії.

Організатором молитовної події стала Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. На прощу з наміренням за мир в Україні на Батьківщину блаженного Симеона прибуло понад тисячу медиків з цілої області.

Реабілітація після ендопротезування кульшових і колінних суглобів

Ендопротезування суглобів є важливою процедурою в ортопедії та травматології, що вимагає спеціальних реабілітаційних заходів для відновлення правильної ходи. Це дозволяє пацієнтам повернути незалежність та відновити повну функціональність у повсякденному житті, суттєво покращуючи якість їхнього життя.

Комплексні реабілітаційні програми показують високу ефективність у відновленні функцій після заміни великих суглобів. Кожна програма створюється індивідуально мультидисциплінарною командою, яка враховує поточний стан пацієнта, його потреби, а також оцінку ризиків і можливих результатів. Залежно від конкретної ситуації та терапевтичних цілей застосовуються різні методи лікування:

• фізична терапія;

• кінезотерапія;

• електростимуляція;

• нейрореабілітація (для певних типів травм);

• психологічна реабілітація, якщо є така потреба.

Чому реабілітація після ендопротезування в Клініці святого Луки — це оптимальний вибір?

Реабілітація після заміни суглоба є основною складовою зменшення болю і відновлення рухливості. У нашій клініці ми використовуємо індивідуально підібрані вправи та ефективні методики, щоб пацієнти могли швидко повернутися до нормального життя.

У Клініці святого Луки ми розробляємо персоналізовані програми, орієнтуючись на зміцнення м’язів та покращення функціональності суглобів через спеціальні вправи. Це допомагає забезпечити стабільність та рухливість суглоба, а також відновити його силу і функцію після ендопротезування.

Наш підхід передбачає врахування типу операції, медичної історії пацієнта та його особистих потреб. Це важливо для досягнення максимальних результатів і забезпечення тривалого здоров’я суглобів.

Алгоритм реабілітації після ендопротезування великих суглобів нижніх кінцівок

Реабілітація після операції на суглобах включає в себе фізичну терапію, консервативні методи лікування та управління болем. Початок реабілітаційних вправ залежить від типу хірургічного втручання та індивідуальних особливостей пацієнта. Лікар-хірург і фізичний терапевт надають рекомендації щодо початку та виконання вправ, які зазвичай починаються через кілька днів або тижнів після операції.

Алгоритм реабілітації після ендопротезування великих суглобів нижніх кінцівок:

1. Початкова консультація з фахівцями мультидисциплінарної команди клініки.

2. Розробка індивідуальної стратегії реабілітації з урахуванням фізіологічних особливостей пацієнта та його реабілітаційних цілей.

3. Здійснення програми відновлення з постійним моніторингом результатів, коригуванням плану в разі необхідності.

4. Консультації з рекомендаціями щодо змін у способі життя, фізичних навантажень, регулярного виконання вправ і контрольних візитів до лікаря для оцінки прогресу.

Таким чином, реабілітація після ендопротезування в Клініці святого Луки базується на індивідуальному підході, що забезпечує найкращі умови для повного відновлення функцій суглобів і поліпшення загального самопочуття пацієнтів

Грижі стравохідного отвору діафрагми. Коли потрібна операція?

Що таке діафрагмальна грижа? Діафрагма розділяє органи грудної клітки та черевної порожнини. В ній є декілька слабких місць в яких можуть утворюватися грижі. Враховуючи, що під час дихання в грудній клітці створюється негативний тиск і виникає присмоктуюча дія, завдяки цьому органи черевної порожнини можуть проходити через діафрагму в грудну клітку. Найбільш поширеним видом діафрагмальних гриж є грижі стравохідного отвору діафрагми (грижі СОД), які утворюються в місці проходження стравоходу через діафрагму.

Розрізняють декілька типів гриж СОД:
Грижі I типу (ковзні або аксіальні) зустрічаються найбільш часто — в 95%. Ковзні грижі характеризуються зміщенням стравохідно-шлункового переходу та кардіальної частини шлунку в грудну клітку. Це призводить до неспроможності стравохідно-шлункового переходу, закиду шлункового вмісту в стравохід та розвитку гастро-езофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Близько 85% пацієнтів з ГЕРХ мають ковзні грижі СОД. При ГЕРХ виникає хімічне запалення слизової оболонки стравоходу. Шлунковий сік містить соляну кислоту, яка чинить пошкоджуючу дію на слизову стравоходу. Прояви захворювання можуть бути різні: найбільш частий симптом це печія, також може турбувати відрижка, нудота, болі за грудиною та у верхніх відділах живота, неприємний запах з рота, захриплість голосу, кашель, запалення горла (рефлюксний ларингіт). У тяжких випадках виникають виразки стравоходу, фіброзна стриктура (звуження) та стравохід Баретта.

Грижі II типу (параезофагальні) характеризуються переміщенням частини шлунку в грудну клітку, проте стравохідно-шлунковий перехід залишається в черевній порожнині фіксований на своєму місці. Відповідно ГЕРХ не виникає. Даний тип гриж небезпечний можливим виникненням таких грізних ускладнень, як заворот, защемлення, перфорація тощо.

Грижі III типу — змішані, це поєднання перших двох типів, при них в грудну клітку може переміщуватися більша частина шлунку і виникати так званий “перевернутий шлунок”. При грижах IV типу в грудну клітку окрім шлунку переміщуються інші органи — кишківник, печінка, селезінка.

Для встановлення типу грижі та наявності ГЕРХ проводиться ряд обстежень:
– езофагогастродуоденоскопія
– контрастна рентгенографія стравоходу
– комп’ютерна томографія
– pH-метрія та ін.

Коли потрібна операція?
Ковзна грижа І типу сама по собі не являється показом до операції, головне значення має наявність ГЕРХ. Спочатку проводиться консервативна терапія препаратами, що знижують шлункову секрецію, дієтотерапія. Оперативне лікування з приводу грижі даного типу потрібно проводити у випадках неефективності даного лікування. Також операція показана при відсутності грижі, але наявності ГЕРХ консервативне лікування якої неефективне. Побічна дія тривалого приймання інгібіторів шлункової секреції теж може бути фактором, що схиляє до проведення операції.
Наявність гриж II-III типів є абсолютними показами до проведення оперативного втручання у зв’язку з ризиком защемлення та високим рівнем смертності у випадках екстренної операції.

Які типи операцій існують?
Оперативне втручання проводиться лапароскопічно — через невеликі проколи. Спочатку через грижові ворота в черевну порожнину низводяться частина шлунку чи інші органи, які перемістилися в грудну порожнину, у разі наявності виділяється та видаляється грижовий мішок. Далі шляхом зшивання діафрагмальних ніжок закриваються грижові ворота — крурорафія, при потребі може бути додатково встановлена сітка. Кінцевим етапом операції є фундоплікація — створення захисної манжети, яка запобігає повторному переміщенню шлунку в грудну клітку та закиду шлункового вмісту в стравохід. Є різні види фундоплікації — повна за Ніссеном, часткові за Тупе та Дором. Згідно з останніми дослідженнями, кращі результати дає фундоплікація за Тупе, яка дозволяє зберегти у пацієнта блювотний рефлекс, дає менший відсоток дисфагій та синдрому здуття живота.
Проте, вид необхідного оперативного втручання встановлюється індивідуально у кожного пацієнта.
Наявність в «Клініці святого Луки» професійної команди лікарів, необхідного діагностичного та операційного обладнання провідних світових фірм KARL STORZ, Medtronic, Olympus, дозволяє швидко встановити діагноз та провести лікування, в тому числі оперативне, при діафрагмальних грижах будь-якої складності. Наші спеціалісти докладуть максимальних зусиль для відновлення вашого здоров’я та щоб перебування в стінах нашого стаціонару було комфортним.

З приводу даної патології — гриж стравохідного отвору діафрагми, консультує лікар-хірург професор Гуцуляк А.І. Більш докладну інформацію ви можете дізнатися, зателефонувавши до контакт-центру «Клініки святого Луки».

Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики Helicobacter Pylori асоційованих захворювань шлунку та ДПК

Незабаром весняний період змусить нас приділити більше уваги когорті пацієнтів із патологією шлунково-кишкового тракту, пов’язаною з інфекцією H. pylori (хелікобактер пілорі).

Найчастіше, це пацієнти із загостренням хронічного гастриту (ХГ) та виразкової хвороби (ВХ) шлунку та дванадцятипалої кишки, типовий варіант перебігу яких передбачає сезонність загострень: весна та осінь.
Типовий гастрит виникає внаслідок запальних або дистрофічних  змін слизової оболонки шлунка, що призводить до поступового заміщення функціонального залозистого епітелію його стінок сполучною тканиною. Запалення також супроводжується дуоденогастральним рефлюксом через закидання жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок. Гастрит розвивається як на тлі підвищеної кислотності, так і на тлі зниженої. Основними причинами розвитку гастриту є:

• порушення режиму харчування – надмірне вживання гострої, смаженої, копченої, дуже гарячої або холодної їжі;
• надмірне вживання алкоголю, слабоалкогольних напоїв, міцної кави;
• неконтрольований прийом деяких лікарських препаратів – аспірину, антибіотиків та ін.;
• куріння; постійні стреси;
• супутні хвороби печінки й жовчовивідних шляхів, ендокринні порушення, алергія.

Основною причиною розвитку гастритичних проявів є наявність у хворого бактерії Helicobacter Pylori. Вважається, що 90% випадків розвитку раку шлунка пов’язані з хелікобактерною інфекцією. Щорічно у світі діагностується майже 1 млн випадків цього захворювання. Успішне лікування H. pylori здатна зменшити ризик розвитку раку шлунка, що доведено у великих міжнародних дослідженнях.

Інфікуватись H. pylori можливо при вживанні їжі у закладах громадського харчування, поїздах за умов недотримання санітарно-гігієнічних вимог обробки столових приборів (забруднені H. pylori від попереднього відвідувача), у побуті (сімейний тип інфікування, у разі, якщо член родини інфікований і користується спільним посудом, при поцілунках тощо).

Сьогодні відомо, що H. pylori, колонізуючи шлунок, викликає гастрит у всіх людей. Залежно від факторів вірулентності, сприйнятливості макроорганізму і способу життя ця інфекція може мати різні наслідки – від безсимптомного перебігу (80% випадків) до розвитку злоякісних новоутворень.

Helicobacter pylori – виявляють у 100% хворих на виразкову хворобу ДПК, і близько 90% хворих на виразкову хворобу шлунка. H. pylori викликає хронічний активний гастрит у всіх інфікованих пацієнтів. Надалі він потенційно може призвести до виразкової хвороби, атрофічного гастриту, раку шлунка і MALT-лімфоми.

Основними симптомами H. Pylori асоційованого гастриту є:

• відчуття переповнення в шлунку після їжі;
• неприємний запах з рота та гіркуватий присмак у роті;
• метеоризм, закрепи та пронос;
• погіршення апетиту;
• нудота та блювота;
• відрижка жовчю;
• швидка втомлюваність;
• постійна слабкість;
• сонливість;
• біль в животі (пацієнт відчуває різкий біль переймоподібного характеру у верхній частині живота, болі виникають вночі або натщесерце та зникають після прийому їжі).

Іноді симптоми гастриту настільки не виражені, що людина відчуває себе здоровою.

Діагностика  H. Pylori асоційованого гастриту починається з лабораторних аналізів, серед яких:

• аналіз на Хелікобактер пілорі (Helicobacter Pylori);
• клінічний та біохімічний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• аналіз шлункового соку;
• біопсія з подальшою гістологією слизової шлунка.
• УЗД органів черевної порожнини; гастроскопія для візуальної оцінки слизових;
• внутрішньошлункова pH-метрія, яка допоможе визначити рівень кислотності;
• рентгеноскопія для уточнення діагнозу та виключення інших захворювань шлунка.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотністю не асоційований із хелікобактерною інфекцією лікується обволікаючими та інгібіторами протонної помпи. Якщо аналіз на Helicobacter pylori позитивний, застосовуємо антибіотики з метою знищення інфекції Н. pylory. Також, призначаються знеболювальні, препарати, що обволікають стінки шлунка, та ін.

Успішна ерадикація (повне знищення) H. pylori попереджує прогресування та рецидивування захворювань. Кіотський глобальний консенсус із хелікобактерного гастриту визначає H. pylori-гастрит як самостійне інфекційне захворювання і лікарі зобов’язані встановити цей діагноз не залежно від того турбують дану особу будь-які симптоми чи ні. Найважливішим завданням ерадикації H. pylori є запобігання раку шлунка. Пацієнти з такими захворюваннями повинні виявлятися і лікуватися. Обов’язковою тактикою у пацієнтів з атрофією і кишковою метаплазією є ендоскопічний контроль із морфологічним дослідженням.

Вживання хворими на ревматологічну, неврологічну патологію ліків з групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) із протизапальною, знеболювальною, антитромбоцитарною метою, у т.ч. ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), інших антиагрегантів, у яких в організмі є H. рylori – це незалежні фактори ризику розвитку пептичної виразки та її ускладнень. Згідно з рекомендаціями міжнародного консенсусу Маастрихт VI та Кіотського консенсусу (2017), використовуються трьох- або чотирьохкомпонентні варіанти ерадикаційної терапії H. pylori. Важливим елементом ерадикаційної терапії є ефективна кислотосупресія – використання засобів, які пригнічують кислототвірну функцію шлунка.

Консенсус рекомендує тестувати на H. рylori пацієнтів, які приймають НПЗП і аспірин, з наявністю в анамнезі пептичної виразки, а також рекомендує призначення антисекреторних препаратів для захисту слизової оболонки, а при виявленні бактерії – антихелікобактерну терапію.

Оскільки терапія, що містить 2 або 3 антибіотики, залежно від клінічного випадку триває 10 або 14 днів, у хворого може розвинутись дисбіоз порожнинного вмісту товстої кишки. Дана терапія повинна проводитись лише під ретельним наглядом лікаря. Наслідком, який найчастіше виникає внаслідок безконтрольного вживання антибіотиків, є антибіотикасоційована діарея та інші прояви дисбіозу, які потребують додаткового, досить тривалого лікування. Для профілактики дисбіозу товстої кишки при ерадикації H. pylori та інших випадках застосування антибіотиків рекомендують вживання пробіотиків – препаратів, що містять лакто- та біфідобактерії або сахароміцети Буларді з першого дня антибіотикотерапії упродовж усього курсу.

Невід’ємною складовою лікування гастритичних проявів є повне виключення із раціону жирних й грубоволокнистих продуктів. Приготування їжі на пару. Щоденний прийом лужних мінеральних вод. Заборонені кава, алкогольні та газовані напої.

Хворі на хронічну форму гастриту знаходяться на диспансерному обліку й повинні відвідувати лікаря кожні пів року. Контроль вилікування проводять за допомогою езофагогастродуоденоскопії.

Обов’язковим компонентом лікування та профілактики H.pylory асоційованих захворювань шлунку та ДПК є:

• навчитися технікам контролю стресу;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• не використовувати НПЗЗ без контролю лікаря;
• проведення превентивних курсів терапії восени та навесні (типові періоди загострення хвороби);

І найголовніше – звернутися до клініки, щоб отримати висококваліфіковану консультацію гастроентеролога одразу із появою будь-яких підозрілих явищ із боку травної системи. Це допоможе виявити патологію на ранній стадії й вчасно вжити заходів щодо профілактики та правильного лікування.

Інформацію для вас підготувала лікар-гастроентеролог вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент Кулаєць Віра Михайлівна.

Ефективний процес реабілітації після операції на шийці стегна допомагає зменшити тривалість перебування пацієнта в лікарні, поліпшує фізичні можливості та сприяє поверненню до звичного життя. Водночас це знижує витрати на лікування та догляд. Регулярні фізичні вправи, зокрема інтенсивна терапія, є важливими для швидкого відновлення рухливості та повернення до попереднього рівня активності. Окрім того, пацієнтам необхідно пройти реабілітацію для покращення рівноваги та пропріоцепції, оскільки ці навички можуть швидко погіршуватись через обмежену рухливість. Рекомендується спеціалізоване заняття для підтримки рівноваги та запобігання падінням. Комплексний підхід, що включає допомогу кваліфікованих фахівців, гарантує найкращі результати та допомагає відновити або компенсувати втрачені функції.

Реабілітація після перелому шийки стегнової кістки в “Клініці святого Луки”

Основні цілі реабілітації пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки — це прискорення загоєння, запобігання ускладненням і відновлення функціональних можливостей. Ключовим завданням є повернення пацієнта до рівня фізичних можливостей, що був до травми. У Клініці святого Луки працює мультидисциплінарна команда фахівців з ортопедії та неврології, яка використовує комплексний підхід до відновлення функцій, покращення рухливості, адаптації до змін у житті пацієнта та подолання психологічних бар’єрів. Клініка оснащена стаціонаром, де пацієнти можуть отримати цілодобовий нагляд, пройти реабілітацію та отримати необхідне консервативне лікування, що базується на індивідуально розробленому плані відновлення.

Алгоритм реабілітації після перелому шийки стегнової кістки

Згідно з передовими міжнародними практиками, для досягнення найкращих результатів у лікуванні необхідно застосовувати мультидисциплінарний підхід, який активно використовує наша клініка. Основна увага в процесі реабілітації приділяється фізичній терапії, зокрема вправам на опір, тренуванням для покращення балансу та навичкам самообслуговування. Комплексний підхід до реабілітації включає фізичну та трудову терапію, лікування супутніх захворювань і ускладнень, а також здійснюється за таким планом:

1. Первинна консультація пацієнта після оперативного лікування перелому шийки стегнової кістки. Розробка індивідуальної програми реабілітації мультидисциплінарною командою клініки.

2. Реалізація реабілітаційної стратегії, враховуючи цілі лікування, супутні захворювання та індивідуальні особливості пацієнта.

3. Регулярний моніторинг прогресу, аналіз результатів та коригування плану відновлення залежно від стану пацієнта.

4. Розробка подальшого плану реабілітації та спостереження, оцінка перспектив відновлення та узгодження наступних кроків з пацієнтом.